Повторне заміжжя імператриці

РОЗДІЛ 39 - Чоловік-таємниця (2)

Ротешу нервово стискав руки. Він був власником невеликого маєтку в сільській місцевості, але це не обов'язково означало, що він не мав цінності . Багато героїв, військових чиновників і знатних дворян обирали мирне життя в маленьких маєтках, якомога далі від столиці. У деяких випадках важливим був не розмір чи географічні особливості земельної ділянки, а її розташування. Наприклад, регіон Вірволь знаходився глибоко у гірській долині далеко від столиці, але його значущість не можна було ігнорувати, оскільки там знаходився штаб мага та магічна академія.

Проте це не стосувалося Ротешу. Його маєток у Римвеллі не був доступним для забудови, оскільки територія була усіяна лісами, де знаходилися мисливські угіддя імператора. Звісно, він ніколи не бачив правителя на відстані, не кажучи вже про особисту зустріч.

Під хмурим поглядом імператора віконт Ротешу опустив очі. Було дуже некомфортно.

Хоча друзі Ротешу іноді висміювали скромність його маєтку, він не ненавидів своє становище. Більші маєтки перебували під впливом імператора, тоді як Ротешу міг вільно розпоряджатися, своїм меншим володінням, як король. До сих пір він ніколи ні перед ким не впадав ниць. Віконта лякав імператор, такий же молодий, як і його син, і через це страждала його гордість.

- Віконт Ротешу. Поясніть, що сталося сьогодні, - нарешті заговорив імператор.

Якусь мить віконт Ротешу не міг зрозуміти, що він має на увазі. Раніше секретар імператора відніс Рашту в спальню, а сам віконт Ротешу був заарештований капітаном варти і кинутий в цю простору кімнату східного палацу. Причина була відома всім, тож навіщо пояснювати знову?

Але зрештою він зрозумів. Це був наказ імператора виправитися.

- Прошу вибачення, Ваша Величносте. Я погано впізнаю обличчя. Рабиня, що втекла з мого маєтку, теж була вродлива, як міс Рашта. Вона мала сріблясте волосся й темні очі, тож я прийняв міс Рашту за неї, - віконт Ротешу знову вклонився й продовжив викручуватись, - Я заплямував репутацію наложниці імператора, міс Рашти. Будь ласка, вибачте мене за мою помилку.

Його голова була опущена, але очі блищали зацікавленістю. Молодий імператор продовжував захищати Рашту, незважаючи на те, що знав, що вона рабиня, яка втекла. Це дівчисько здивувало віконта Ротешу. Вона думала, що зможе просто стерти свою ідентичність і удавати з себе імператорську наложницю. Невже імператор справді був таким прихильним до неї? Ротешу і раніше знав, що вона може тримати чоловіків у своїх ніг, але це вміння було більшим, ніж він очікував.

- Так. І не забувайте стежити за словами, віконте Ротешу.

- Звичайно, Ваша Величносте.

Губи Ротешу сіпнулися в ледь помітній усмішці. Можливо, він міг би перестати бути маленьким сільським лордом і отримати більш привілейоване становище.

* * *

Я йшла довгим коридором з охоронцями позаду. В голові та серці відчувалася важкість, як і в моїх кроках. Навіть сукня, здавалося, обтяжувала мене. Ступаючи, кожен раз я відчувала поколювання у ребрах.

Дійшовши до західного палацу, я притулила голову до стовпа, щоб позбавитися нудотного відчуття всередині. Я була принижена. Чому Сов'єшу був таким упертим, коли справа доходила до Рашти? Де був знайомий мені Сов'єшу, чиї очі блищали при читанні книжок про правління попередніх імператорів?

- Королево.

З коридору почувся голос. Я знала лише одну людину, яка називала мене Королевою. Швидко вирівнявшись, я обернулася й побачила принца Хайнлі, який стояв неподалік і хмуро дивився на мене.

- Вибачте. Я не в кращому вигляді, - мені пощастило, що я не дала волю сльозам, тож я посміхнулася, - Ви гуляєте?

Але принц не відреагував. Принц продовжував дивитися. Невже мої очі почервоніли? Коли він наблизився, я на мить обернулася, а коли повернулася назад, він був ближче. Принц Хайнлі підняв руку, а потім зупинився, залишивши її ширяти близько мого обличчя. Його рука тремтіла.

- Зазвичай я витираю сльози своїх друзів і обіймаю їх, коли у них розбите серце. Оскільки королева моя подруга, я можу це зробити?

Я похитала головою, і принц відійшов, але вигляд у нього все ще був сумним. Вуха Хайнлі почервоніли.

- Ваш чоловік знову образив вас?

Знову?

-...Чому ви так думаєте?

- Просто. Просто так.

- Я не можу вам розповісти. Це особисте.

- Я повинен був першим зустрітися з королевою. Якби я народився п'ятьма роками раніше... Дідько!

Губи принца Хайнлі затремтіли. Я була здивована, побачивши його в такому стані, коли навіть не пояснила, що сталося. Про що він говорив? Він трохи завагався, перш ніж обізватися знову:

- Якщо я не можу запропонувати вам жодної розради, чи хочете ви, щоб я прислав вам Королеву?

Я не могла обійняти принца Хайнлі, щоб заспокоїтися, але присутність птаха зігріла б моє серце.

- Так. Де він зараз?

- Я відправлю його до вашої кімнати.

- Буде добре, якщо ми побачимо його разом. У мене багато запитань про Королеву.

- !