Геройський шлях уславленого лиходія (том 1-8)

Частина 14. Допомога буде потрібна духам!

Кілька днів до початку ходи духів пролетіли в приготуваннях. Шен намагався не перетинатися з головним героєм, щоб зайвий раз не травмувати його і без того тендітну дитячу психіку. Він вирішив, що під час ходи на ділі покаже, що не дасть Ала скривдити, а поки що його умовляння, що все буде добре, абсолютно марні.

Зате позбутися головної героїні виявилося складніше, ніж він думав. Точніше, він узагалі не думав, що захоче її позбутися. Але Се Анніс була на сьомому небі від щастя, що її обрали для ходи духів, і ніяк не могла припинити висловлювати подяку вчителю! Мабуть, наївна дівчинка нафантазувала собі, що та розмова в бібліотеці змогла зворушити холодне старе серце Шена, тому він обрав її. Правду він, звичайно, сказати їй не міг, тому залишалося її зарозуміло ігнорувати.

У призначену годину всі зібралися на площі для урочистих заходів. Десять старійшин піків разом з обраними учнями утворювали коло, а інші учні ордену РР стояли в глядацьких рядах і із захопленням спостерігали за церемонією.

У церемонії не було нічого особливого, але чомусь вона все одно здавалася урочистою. Полягала вона в тому, що старійшини з учнями по черзі підходили до постаменту в центрі утвореного кола і брали з нього різнокольорові ткані маски трикутної форми. На масках були накреслені талісмани з іменами духів і демонів, обраних для маскараду. Пов'язавши на голову таку маску, заклинатель ставав повністю невідмінним для духів і демонів від того, кого ця маска символізувала. А вже те, наскільки повним буде перевтілення, залежало від духовних сил заклинателя.

Кольори піку Чорного лотоса були за традицією сріблястими, як і повсякденний одяг його глави. Се Анніс та Ал Луар підійшли до постаменту і взяли по масці. Почекавши, поки вони відійдуть назад, слідом за ними величною ходою до постаменту наблизився Шен. Він підняв останню сріблясту маску, на якій червоною фарбою було накреслено «Лютий багаторукий дух».

Муан мав рацію, називаючи цього духа вкрай небезпечним. Ось тільки в нього не було спойлерів із новели, а в Шена були, і він прекрасно знав слабкість духа. І з цим знанням той ставав для нього не небезпечнішим за лютого кошеняти.

– Отже, – рознісся над площею голос Шиана, – Осіння хода голодних духів починається за кілька годин! Давайте побажаємо одне одному удачі!

Поки він говорив, кілька старійшин з учнями вже злетіли в повітря на мечах і покинули пік Прихованого вітру. Шен провів їх байдужим поглядом.