Шен ходив по замку, слухаючи новелу Ера у виконанні Системи. Він вивчив усі приміщення, слухаючи новелу. Натрапив на той самий горезвісний винний льох, слухаючи новелу. Поставив у воду гілочку, подаровану Муаном, слухаючи новелу. Медитував, слухаючи новелу. Гуляв по чорних схилах піку Чорного лотоса, слухаючи новелу. Спав, слухаючи новелу. Зрештою йому захотілося кинутися в розколину Глибинної темряви, аби тільки не слухати новелу, але він боявся, що і там його дістане Ер.
Хоча, справедливості заради, поступово сюжет став навіть цікавим, і, якби не всесилля головного героя, за якого було неможливо переживати в принципі, настільки він був хороший у всьому, було б навіть захопливо. Шену подобався стиль оповідання, але от головний герой... Це була навіть не новела, а виливання всіх мрій Ера про те, яким би він хотів бачити себе в наступному житті, якби в нього був безмежний вибір сил і можливостей, які даються просто так, ні за що.
[Розділ триста шістнадцять. «Мій новий трофей для гарему»], — прочитала Система.
«Все, досить! — вибухнув Шен. — Якщо він не розповість мені те, чого я хочу, зараз, я його вижену в інший світ! І неважливо, скільки при цьому сил доведеться витратити!»
Весь цей час, поки Шен слухав новелу, він іноді коментував події або цікаві звороти, які йому подобалися, а Система передавала його слова Глибинній темряві. Тому зараз, коли Шен увірвався до зали з темрявою, писака не згорав від нетерпіння, а був більш-менш задоволений коментарями читача.
– Розповідай! — зажадав Шен.
Він склав руки на грудях і став перед темрявою.
– Ну... — протягнув Ер. — Е-е-е... з чого б почати... Шена прокляла безсмертна заклинателька Рурет. Вона свою душу знищила заради цього, повністю, тому прокляття набуло такої сили.
– А що саме сталося? І чому вона це зробила? І хто вона взагалі така?
– Розумієш... тут така справа... Я погано пам'ятаю, — покаявся писака Ер.
Шен вражено втупився на нього:
– Ти знущаєшся, чи що?
– Ні. Я придумував цю частину кілька років тому. Це ж був просто обґрунтування, я не надто зациклювався на ньому. Відтоді стільки води спливло, стільки сюжетних арок...
Шен відчув, як з печатки на його правій руці виривається темрява.
– Ти що робиш?! — обурено закричала зловмисна хмара, замахавши щупальцями.
ВЫ ЧИТАЕТЕ
Геройський шлях уславленого лиходія (том 1-8)
ФэнтезиАвторка новели з Білорусії. Мова оригіналу - російська. Автопереклад. Не редаговано. На чорному-чорному піку, у чорному-чорному замку жив клятий-проклятий старійшина. І був він головним лиходієм високорейтингової новели "Великий божевільний". Був до...
