Геройський шлях уславленого лиходія (том 1-8)

Частина 49. Серце ляльки

— Два смолоскипи горіли біля сходів, освітлюючи кімнату-святилище божества нерівним помаранчевим світлом. Муан сидів у безпосередній близькості від потайного входу в печеру, поклавши оголений меч на коліна і прислухаючись до кожного шереху.

Він чув кроки, що наближалися, людина не ховалася, спускаючись по сходах. Муан спокійно очікував її появи.

У світло смолоскипів вбігла розчервоніла пані І. Побачивши Муана, вона кинулася до нього, у збудженні розмахуючи руками.

— Мій син! — вигукувала жінка. — Мій син там? — Вона поглянула на прохід, що зяяв темрявою за його правим плечем. — Він живий?!

— Заспокойтеся, пані...

— Не заспокоюйте мене! Мені потрібно всередину! Мені необхідно побачити мого хлопчика!

Муан не надто уявляв, як зможе затримати її надовго. Та й чи має право на це. Зітхнувши, він відсторонився, пропускаючи її вперед, і пішов за нею в темряву.

Кроки пані І поступово сповільнювалися. Коли вона побачила слабке світло в кінці сходів, то майже завмерла. Це дозволило Муану наздогнати її. Повільно жінка увійшла в печеру. До старійшини піку Слави тільки зараз запізніло дійшло, що там лежить тіло її чоловіка, про смерть якого вона ще не знає.

Він потягнувся рукою до її плеча, бажаючи затримати її. Жінка різко розвернулася і підняла руку долонею вперед. Миттєво аура звичайної людини перетворилася на ауру заклинателя. Але сила її була настільки стрімка, що усвідомлення — це єдине, що встиг зробити Муан. Удар відкинув його назад, він відлетів на кілька метрів і вдарився об стіну печери. Прославлений мечник мішком повалився на пісок, випустивши безсмертний меч зі своєї руки. Пані І самовдоволено посміхнулася. Підійшовши до Муана, що лежав без свідомості, вона нахилилася до нього, вхопила за комір і потягла до чорного виру. У ній прокинулася незвичайна сила, невластива жіночій статі.

Проходячи повз тіло чоловіка, пані І обдарувала його лише одним швидкоплинним зневажливим поглядом. А потім жбурнула Муана в чорний вир.

Ал неспокійно переминався з ноги на ногу, поглядаючи в туман, що застилав болото. Той став менш щільним, зате заповнив увесь простір навколо. Занепокоєння за вчителя боролося в Алі зі вбитою роками навчання слухняністю. Однак якщо з ним щось трапиться, то йому вже нікого буде слухатися!