Дівчина, яка перевернула моє нудне життя(Частина 2)

Глава ІІІ:"Гості"

Бенні замовчала. Можливо, вона зараз зморозила повну "фігню", але її переповнювали емоції.
- Пробач! Пробач мене, Какаші! - Бенні  ледве трималась, щоб знову не заплакати.
Дівчина не хотіла здатися Какаші "нюнею", але емоції брали своє. Бенні тихо заплакала.
Какаші дивився на Бенні, яка схилила голову на свої коліна. Серце билося швидко. Бенні трусилася від сліз і старалась себе заспокоїти. Какаші зітхнув і пригорнув до себе дівчину.
Бенні міцно обійняла чоловіка.
- Ти зможеш пробачити мене? - шатенка говорила схлипуючи.
Какаші мовчав. Він мовчав не знаючи, що й сказати. Сіроволосий міцно стискав дівчину, не випускаючи її з обіймів.
- Не мовчи, Какаші.. Не мовчи будь ласка! 
Какаші не бачив ще Бенні у такому стані. Вона ніколи ні за ким так не сумувала. Ця дівчина ніколи не проливала сльози перед іншою людиною. Невже він так їй потрібен? Пройшло так багато років, а вона досі його пам'ятає... Її пальці обережно стискалися на тканині жилета.
- Пробачу. За умовою, якщо ти повернешся до селища, - Какаші сказав це твердо, більш холодно.
Один момент і Какаші вже летить в стіну. Бенні підійшла до нього і усміхнулась.
- Бабусю Цунаде, досить мене обманювати) - Бенні засміялась.
Какаші вмить перетворився в Цунаде.
- Ви посміли навіть обійняти мене в образі Какаші? Достатньо сміливий вчинок) Хоча Какаші не став би вмовляти мене повернутись. Що є - то є. Він би не пробачив мене, - Бенні знизала плечима.
- Ми все одно тебе повернемо, - Цунаде цокнула язиком, встала і обтрусилась.
Зненацька з-за рогу до Бенні підбіг малий хлопчик років п'яти, шести. Він сховався за легку мантію Бенні і стиснув поділ мантії рукою.
- Ненько Бенні! - хлопчик тихо схлипував, а з його очей краплинами текли сльози.
- Зараз я розберуся, тихенько, - Бенні поцілувала хлопчика в лобик і стиснула кулак.
Через долю секунди з-за рогу вийшов чоловік високого зросту. Він трохи похитувався, а в руці в нього була пляшка з під пива.
- Знову ти! - чоловік закотив очі дивлячись на Бенні, - Ти не маєш права забирати в мене сина!
- Право тут - я. Скоро у вас цього сина не буде, - Бенні розмахнулась і вдарила того чоловіка так, що той відлетів у ту стіну, там де пару хвилин тому лежала П'ята Хокаге.
- Кіо, заплющ очі будь ласка. Тобі не можна на таке дивитись.. -Бенні погладила по голові хлопчика, який стояв з-заду неї і той заплющив очі.
Одна секунда, удар. В п'яного чоловіка вже тече кров з носа, а Бенні старається витерти кулак від крові. Злість переповнювала дівчину.
- Бенні досить! - чиїсь міцні руки схопили дівчину за плечі і пригорнули до себе.
Знайома сіроволоса голова, маска, турботливий погляд. Це він - справжній Какаші. Бенні усміхнулась:
- А ось і справжній)
- Що саме ти хочеш сказати? - Какаші здивувався.
Але Бенні натомість, подивившись на Цунаде засміялась, а П'ята разом із нею. Бенні відчула, що хтось обережно мацає її за коліно. Кіо, дивлячись на Бенні витирав сльози. Дівчина вивільнившись із обіймів Хатаке, взяла хлопчика на руки.
- Ти в нормі?
Хлопчик тихо кивнув і його погляд упав на Какаші. Сіроволосий теж уважно розглядав дитя. 
- Ночуйте сьогодні у мене. Дім чималий, а нам з Моріко сумно самим. Вона якраз вечерю готує) - Бенні усміхнулась.
Він тої посмішки всім стало так тепло, неначе гарячий шоколад розливався по тілу. На душі стало так радісно, що всі забули по сварки і разом зайшли до будинку.
Сонце заходило за обрій, темніло. А місяць із зірками споглядали за цим сповненим невдач, та щастя світу.