За маскою лише страждання. Далі в невідомість

19. Це не смішно

П'ятий пішов в гостину з блокнот в руці. Він був наляканий і злий. Харвірзи, які залишилися у Еліота дивно подивилася на юнака. Дієго першим вирішив ризикнути і запитав:
- Ти чого такий злий?
- Дізнаєтеся, коли прийде Нора. Її чекає серйозна розмова.
Як то кажуть, "згадай сонечко, ось і промінчик". Як тільки двері закрилися і почувся веселий голос дівчини, юнак швидким кроком пішов назустріч. Як тільки кароока підійшла ближще, П'ятий підняв її щоденник. Норина усмішка на мить сповзла, але відразу знову засяяла.
- Що це? - запитав П'ятий нахмуривши брови.
- Блокнот. Дуже красивий, до речі. Дай пройти і це, бажано, також віддай. - сказала Нора роблячи крок вбік і стараючись забрати свій щоденник.
- Коли ти хотіла мені все розказати?
- Ти як маленька дитина, старий. Це вже не смішно. - дівчина стомлено подивилася на хлопця. - Відколи ти в моїх речах риєшся?
П'ятий склав руки на груди, даючи Норі зрозуміти, що вона так просто не піде. Важко вилизнувши і закинувши голову назад, кароока роздратовано мовила:
- Добре! Розповім, тільки дай пройти!

- Ну? - запитав П'ятий уважно дивлячись на Нору. Всі харвірзи, в тому числі і Еліот, нічого не розуміли, але уважно слухали.

~ Нора сиділа на дивані у вітальні. На журнальному столику лежали фрукти. В руках була газета. Це була сторінка з вакансіями на роботу. Від нотування ще одного номера, дівчину відволікає стукіт в двері. Байдужою подивившись в сторону дверей, Нора відклала ручку і підійшла перевірити хто завітав. Відкривши двері кароока видала істеричний смішок.
- Ти ж хіба не в труні маєш гнити? - запитала вона.
- Як бачиш ні. Можна?
Нора відійшла вбік. Стукіт каблучків віддалятися. Дівчина закрила двері і пішла за гостею.
- Бачу, ти не погано влаштувалася. А все завдяки кому? Мені! - жінка показала на себе пальчиком і усміхнулася.
- Тобі?
- Так. Завдяки мені ти не гниєш в тій брудній тюрмі. До речі, через це я і завітала до тебе.
- Стій, а як ти вижила? Тебе ж, ніби..
- Тому що, тут щось є. - тепер її палець показував на лоб.
- Справді? Там все-таки щось є. - Нора усміхнулася і склала руки на грудях.
- Замовкни! - строго мовила жінка і потяглась до тарілки з фруктами. - До речі, мене є новина. Скоро знову апокаліпсис.
- І що?
- Ти не хочеш все врятувати?
- Цим займався П'ятий. Я допомагала йому тільки тому, що так сказав батько.
- А, так, Імортель, точно. Зараз тобі ніхто не допоможе. Ти бачила його?
- Ні.
- Шукала?
- Ні.
Жінка подивилася кудись поза плече дівчини.
- Дивно.
Настало мовчання. Розмова ніяк не складалася. Нора хотіла стільки всього запитати, але й цікаво дізнатися, що хоче від неї її ворог.
- Чому ти допомогла мені?
- Тому, що я хочу, щоб ти дещо зробила. І це пов'язано саме з твоїм батьком.