Червоний дракон (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Розмова яку так боялись двоє

Я приїхала до річки. Там вже був брюнет який стояв біля води 

- Ти запізнилась. 9:20
- Вибач. Там в дівчини машина заглохла, я допомагала їй
- Я міг вже поїхати - хлопець кинув камінь в воду 
- Тут одна дорога. Ми б зустрілися 
- Тут є окольна дорога
- Так і знала - я підійшла до брюнета 
- Ті слова, що ти сказала мені в Лас-Веґасі. Вони зараз залишаються такими ж як і тоді, чи ти вже нічого до мене не відчуваєш ? 
- Такі ж як і тоді, навіть, зараз в них більше відчуттів ніж тоді - я сіла на пісок за пів метра до води 
- Ти і зараз відчуваєш до мене любов?
- Так... - брюнет взяв в руку жменю камінців 
- Я ніколи не мав почуттів до тебе - він кинув перший камінець - Для мене ти лише іграшка - у воду полетів 2 камінець - Яку я крутив у своїх руках - за ним 3. Я відчувала біль в грудях, на моїх очах з'являлися сльози, хлопець підійшов до мене та сів поруч - Саме ці слова ти хотіла почути від мене. Саме ці слова ти крутила в себе в голові. Саме цими словами я у твоїй голові відповідав тобі в признання своїх почуттів до мене. Чи не так ? 
- Як... Я нікому не говорила про те що я думаю так - гарячі краплі текли по моїх щоках 
- Казала... В тебе в універі 
- Я казала тільки містеру Галлахеру... 
- Чому ти вирішила що я саме так тобі відповім ? - він нарешті подивився на мене 
- Я знала що ми можливо ніколи не побачимось. Я думала що, якщо я розповім тобі, то ти просто будеш сміятися з мене... Думала що ти саме так відповіси мені на мої почуття... - в мене починалася істерика. Брюнет поклав свою руку на мою щоку та прибрав сльозинки великим пальцем 
- Я б ніколи тобі такого не сказав... Я б не зміг тобі зробити боляче - було вже не світло тому я майже не бачила хлопця, я бачила лише силует. Я відчула руку на своїй нозі 
- Ти говорив що злишся на мене...
- Я злюсь, бо ти вперта. Злюсь, бо ти не жалієш себе, ти готова пожертвувати собою заради когось, хоча є варіант врятувати вас двох. Я злюсь що ти зізналась мені в почуттях, що ти казала все що відчувала в серці, а потім просто сказала "Забудь". Я злюсь на це. Я не міг забути, перед моїми очима були твої заплакані очі, у вухах твій тремтячий голос яким ти говорила що відчуваєш до мене... Моє серце розривалося на шматки від цього. Я злюсь сам на себе через те що тоді просто мовчав... Мені тоді перекрили повітря і я не міг нічого сказати, але твої слова дзвенять в мене у вухах досі... Я не можу і не хочу, щоб ти плакала, відчувала біль розбитого серця. Пам'ятаєш що я тобі сказав коли ми були в казино в тій кімнаті?
-"Ти молодець... Трималася дуже добре"...
- Після 
- "Моє відношення до тебе як до цього, так і зараз, так і потім не зміниться" 
- Так, знаєш що я мав на увазі ? 
- Ні...
- Я вже тоді тобі відповів... Я відносився до тебе не як до інших. В той день, коли ти прийшла вступати до нас, ти не побоялась підійти до мене. Я бачив твої очі, вони блищали... Я думав що від того що тебе покликали в банду, але ні, вони блищали не за того. Коли ти хвилювалася за Аміру в мене в грудях так сильно стискало що я думав що впаду. Коли ти просила врятувати Аміру і все одно що буде з тобою, коли ти впала поранена в воду... Я не міг просто стояти в стороні, так я глава і повинен вас захищати, але тоді я тебе захищав не як одну з банди, а як дівчину яка пробралась до мене в серце, хоча там були тільки лють, гнів та егоїзм... Я довго не міг зрозуміти чому саме до тебе тягне, чому саме твої дотики не здаються мені огидними. Всі дівчата які торкалися до мене, до всіх їхніх дотиків я відчував огиду, але до тебе ні, я був щасливий коли ти мене обіймала і я хотів, щоб це не закінчувалося... Коли ми були в Лас-Веґасі, ти розмовляла з Увейном, мене страшенно бісило що він знає те чого не знаю я. Коли я побачив всі ті фото я був ладен піти до вас і вбити його, коли я чув що тобі пропонують вступити в ту банду в мене в голові вже було 1000 і 1 відмовлянь від цього. Коли я побачив ту аварію, в мене пролетіло в голові "Головне, щоб ти була ціла". Я був ладен вбити його на місці. Коли ми поїхали в казино, я робив все аби ти хоч день була близька до мене, не просто стояла позаду, а обійняла хоча б. Мене сильно злило коли Юань просив тебе продати, я був ладен зробити все щоб він тебе не отримав... Ти дуже важлива для мене та мого серця і вже давно Мел 
- Тобто...
- Тобто я також тебе кохаю. Я все робив щоб бути поруч з тобою, щоб ти до мене доторкнулася, я в середині просто від щастя стрибав коли ти мене обіймала. Але є велике але 
- Що ? Я не готова почути після твоїх слів фразу про те що в тебе є дівчина 
- Нікого в мене нема. "Але " полягає в тому, що коли я не Дракон, я звичайна людина і я не знаю чи сприймеш ти мене не тільки як " Нічний кошмар глав мафій", але й як хлопця якого ти бачиш кожен день, з яким ти спілкуєшся кожен день та розповідаєш все що в тебе на душі 
- Я згадала де бачила таки же рубець... Коли ми їхали з походу, біля мене був математик і вночі я прокинулась, я бачила рубець на тому ж місці, але тоді нічого не сказала.. 
- Так Мел. Я та ваш математик це одна і та ж людина. Мені було легко бути з тобою коли ти вважала мене іншою людиною, коли довіряла мені своє потаємне 
- Ти весь цей час приховував все 
- Я питав щось те що я знав щоб не палитись. Ось чому я знаю що в ти в себе в голові говорила від мого імені. Мене радувало що ти не велась на Галлахера як інші, але й лякало чи сприймеш ти моє "друге" життя 
- Зніми маску 
- Ти зараз нічого не побачиш 
- Якщо так хочеш, я зараз фару увімкну - я бачила як силует брюнета почав знімати маску. В мене був телефон в руках тому я увімкнула ліхтарик. Я була шокована 
- Я говорила про свої почуття до тебе, тобі ж...
- Так, я ладен був розірватись тоді - я поклала телефон на пісок - Я розумію що зараз ти шокована, але я не міг більше приховувати 
- Тобто, коли містер Галлахер говорив про дівчину яка йому подобається...
- Я говорив про тебе. Я і справді дивився на дівчат з букетом в руках та рахував, адже боявся, я не знаю чого я боявся тоді бо вже чув що ти відчуваєш до мене, але щось мене зупиняло 
- Тебе зупиняла я та моє небажання обговорити все раніше... Очуміти, добре, добре. Кожен має право на таємниці, ти глава мафії ти б не влаштувався до нас викладачем тоді, але я - я вдарила себе - Я так давно помічала між вами схожості. Волосся, голос, колір очей, рубець... Я думала, що я просто бачу в ньому тебе, в мене була думка що ви брати, але що Дракон та містер Галлахер це одна людина, це просто плавить мені мізки... Як можна було не помічати 
- Ділан та Аміра мене знають набагато довше, але теж нічого не помічають. Вистачає просто не бачити половини обличчя та мати інший характер і все
- Мій шок в шоці. Вінні, гад. Все знав і навіть не намагався натякнути мені. Він єдиний хто знає твою іншу сторону 
- Ще Джейден. Мел - брюнет повернув моє обличчя до себе - Ти готова прийняти мене не тільки як Дракона а як і Ейдана Галлахера?