Заплутана історія

що ця дівчина творить

* ви летіли по сходах, як навіжені. Кудиі як бігти ви не знали. На ходу придумували план. Але те що вам буде жопа ви знали одразу.

Ви побігли на полігон, там по-перше багато місця де сховатися. По-друге якщо вас навіть там знайдуть дати раду ви зможете бо все таки ви "місцеві", а не як деякі.

Тим часом у академії в лекційній залі де у вас були пари, всі були в шоці. А особливо твоя мама. Вона одразу вийшла

Оля: Сергій де вони

Сергій: та я що знаю вибігли і побігли до сходів ти б бачила наші обличчя, коли нам майже не розбили обличчя, бо вилетіли як ракети.

Оля: ну і де нам їх шукати

Сергій: не знаю, можливо курсанти з її курсу та факультету знають все ж таки вчаться разом.

* Наші підполковник і полковник зайшли в лекційний зал.

Оля: ще раз добрий день, таке до вас питання, хтось знає тут місця де можна сховатися або просто пересидіти наприклад пари, щоб не знайшли тебе

Сергій: так тобі і зразу Олю скажуть, вони ж потім там сидіти не зможуть бо спалили ж нички.

Оля: добре тоді ходімо, але ви молодці, що не здаєте нікого, хоча в деяких ситуаціях це і погано

* Вони вийшли*

Оля: мені здається зараз треба дзвонити нашим, і майорам і капітанам, головне щоб знайти цю четвірку ракет, і щоб вони ще не де не влізли

Стасік: ну мені зараз треба відійти, але потім я приєднаюся

Сергій: і куди ж це ти підеш а?

Стас: секрет дуже великий, але буду за годинку, потім зателефоную де ви, а так бувайте

* І Стас побіг, він знав що саме через нього буде Ані кранти, але ж треба перед нею вибачитися і побіг він в квітковий магазин що знаходився не подалік.

* А до академії почали приїжджати машини КОДу, ви їх бачили. Сиділи ви за барикадами всі в омуніції, і з пейнтбольними пушками. Вам видавалися такі для тренування.*

Римар: ну тоді роздивляємося ми з Гайвороном і Берізкою в академію саму корпуси перевіряти.

Юзефович: ми з Мазуром і Дмитренком на полігон

Оля: ну тоді ми з Сергієм і підполковником Шаблієм по казармами пройдемося та іншим будівлям