За межами можливого

ОЗЕРО РЕВАНА

(на фото озеро Ревана)

Все тіло жахливо болить. В мене невистачає сил аби встати. Все як в тумані. Я бачу силует який сидить біля мене тримаючи за руку,я намагалась забрати руку,але навіть не змогла поворухнути пальцем. В голові паморочилось. І знову темрява...
Мені сниться сон. Я йду по темному коридору. Мене охоплює страх і я біжу. Спіткнувшись об щось я падаю. Повзу по підлозі. Обертаюсь і бачу що спіткнулась об тіло людини. Повзу до нього. Воно все в крові. Я перевертаю його до себе і це хлопець . О Боже да це ж Сем...
- Аааа,-закричала я зіскочивши з ліжка,до мене підбіг Ной і обійняв я вткнулась йому носом в плече і плачу.В очах потемніло і тіло ослабло.Я падаю.
Я прокидаюсь. Напевно це медпункт адже тут все біле і поряд багато пристроїв. Я бачу як на стільчику поряд дрімає Ной. Він весь в засохшій крові, напевно моїй . Я привстала і виймаю з руки капельницю,боляче але я це зробила. В мене перемотаний бинтами живіт,і купа лейкопластирів по всьому тілу . Все болить. Я спускаю ноги з ліжка і встаю. Я обпираючись об ліжко рухаюсь в сторону дверей. Але ненароком зачепляюсь об трубочку з капельниці і вся ця конструкція падає на Ноя. Він підскакує.
- Хахахах,- я ще так не сміялась.
- Ти чого смієшся,нащо ти встала тобі ж не можна ану живо в ліжко.
- А ти мені хто щоб вказувати?
Ной підхопив мене на руки,я пручалась але він все таки вклав мене в ліжко.
- Ти чого?- кричу я.
- Тобі не можна.
В кімнату з криком забігає Кіра і мчить до мене і обнімає.
- Я ти?-спитала вона.
- Да нормально,я навіть не розумію чого я тут.
- Ти що нічого не пам'ятаєш?
- Ні!
- Ну тебе відбив Ной від твого навіженого....
- Досить Кіра,- її перебив Ной.
Тут мене як струмом вдарило я все згадала. Я впала на ліжко,відвернувшись до них спиною. По щоці потекла тепла сльоза."Навіщо він так зі мною"- з цією думкою моє тіло стало ніби ватне. Розвернувшись я побачила лікаря який мені щось вколов.Я заснула.
Я прокинулась наді мною стояли всі Шон,Ной,Кіра,Дін. У Макса в руках був букет троянд.Я привстала.
- Я себе почуваєш?- спитав Ной.
- Да чудово. А скільни я тут?
- Три дня вже,завтра тебе виписують. Ти швидко йдеш на поправку. Лікарі в шоці що ти вижила.Але ти їм всім показала. Рани затянулись з зовні але не всередині,тому тобі заборонили займатись поки що спортом.
- Ого три дня вже,а нічого дивного не відбувалось?- спитала я з острахом,я ж все таки спала ці дні. Може я вже щось накоїла.
- Да ні. Хібо що....- почав тягнути Макс.
- Ну кажи.
- Ной отримав капельникею по голові.
- Хахаха.- всі одразу почали сміятись.
- Це було не смішно,- сказав Ной сміючись.
- Ми вже маємо йти тобі потрібно поспати ти напевно втомилась .- сказала Кіра розвертаючись.
- Ні ні ні,- закричала я підскочивши з ліжка.- я зовсім не втомилась. Залиштесь.
- Ну добре але якщо втомишся скажи. Добре?- спитала Кіра.
- Ну звичайно скажу.
Вони залишились в мене. Ми веселитись,вони розповіли що сталося в академії за ці три дні. Вони сиділи в мене до самої ночі.
- Так все їй потрібно відпочивати.- сказала Кіра вставши поставивни руки в боки.
- Ну все ми підем.- сказав Дін.
- До завтра,- сказала Кіра обійнявши мене.
- Пака.- сказав Дін і поцілував мені руку за що отримав ліктем в живіт від Кіри.
- Пака.- в один голос сказав Шон і Макс і настрибнули на мене обіймаючи.
- Задушите!- завижяла я.
Я помітила на собі холодний погляд Ноя. Хлопці відступили від мене і пішли. Ной хотів мене обійняти але зупинився і потиснув руку. В нього була дуже гаряча рука.
- Ти такий гарячий. Може в тебе температура?
- Ні,- відрізав він і зник за дверима.
Мій побитий годинник на руці показував що зараз тільки 23:00. Я почуваюсь дуже бодро і повна сил отже спати не можна. Ніч буде довгою. Я почекала до опівночі до поки в академії стало тихо. Я спустила ноги з ліжка і встала. На мені й досі був той топ з шортами. " Треба переодягнутись " подумала я. Шукаючи в палаті хоч щось я побачила свій рюкзак. О так там було трохи одягу ,а ще телефон,навушники та колонка до телефона. Ви не повірите як я зраділа. Я одягла спортивне плаття з надписом HELP. Так так ви подумали саме про те плаття в якому я приїхала.Взявши телефон я зрозуміла що тут немає взуття. Але ладно піду так.
Я відкрила двері палати ,прислухавшись вийшла. Йшла на пальчиках аби не створювати зайвого шуму, а ще підлолога була дуже холодна.На підлозі було щось розсипано тому іноді я зойкала. Я підійшла до вікла в кінці коридора і смикнула воно відчинине.
- І чому в палаті вікно зачинене і з ришіткою а тут ні?- спитала я себе.
Я вилізла на підвіконня.
- Я на другому поверсі! Так ну ,можна стрибати. Якщо з п'ятого стрибала і нічого ,то з другого запросто.- сказала і стрибнула.
Струбнула я ніби нормально ,але ж відразу відчула сильний біль в животі. Скрючившись я впала на підлогу аби не закричати ,закусила свою руку.Трохи так полежавши ,біль вщухав. Я встала і побачила що досить сильно себе вкусила аж залишився укус.Напевно я випустили зуби ненароком. Я встала ,отряхнувшись пішла в закинуту частину парка. Я не бігла а просто йшла мені ж не можна. Коли я трох пройшла то почала співати,чим далі я відходила тим голосніше співала. Мені було дуже легко на душі. Тому згодом я перестала співати а почала танцювати. Я включила пісню на телефоні і підкинула його в небо. Він завис наді мною. Куди б я не йшла він пливе в повітрі за мною. Пританцьовуючи я йшла вперед,навіть не помітила як вийшла на берег якогось озера. До тями мене вовчий вий. Я обернувшись шукаючи того хто вив. Так я і побачила озеро. Воно було величезне з прозорою водою та невеличким містком. Я не довго думаючи пішла до містка,знявши з себе сукню залишившись тільки в лівчику і трусах я перелізла через поручень.
- Це буде круто,- крикнула я і посетіла в воду.
Як же добре і винирнула і почала плисти в сторону берега. Але тут я побачила як навколо мене вода почала створювати невеличкі поштовхи так ніби хтось пливе. Я занурилась у воду але нічого не побачила. Я виниряла за ковтком повітря але я не встигла, як щось схопило мене за ногу і потягло на дно. Я ковтала воду і намагалась відчепити це щось від моєї ноги.Але не можу воно й далі тягне мене. Придивляючись я бачу риб'ячий хвіст я закричала. На мій крик, ну як крик я просто випускала повітря з легень створюючи повітряні бульбашки, воно до мене обернулись і перестало тягти.І я змогла його роздивитися. В нього були руки з перемонками,колір шкіри блідо-зелений з рідкими сірими плямами, на лиці був велечезний роз з купою гострих зубів,на голові були щюпалюця ,на пальцях були кігті. Фу яке воно гидке. Воно почало на мене плисти. Я врарила його зі всієї сили в живіт,його на трошки віднесло. Він глянув на мене розвернувся і поплив кудись подалі від мене. Я почала вспливати але вже не могла. Повітря. Я схопилась за шию, нічим дихати. Я смикаюсь, давлюсь водою. " невже це кінець? невже я так помру?" - з цими думками я повністю ослабла і почала тонути.Вода така прозора. Я бачу силуал...і все в темряві.
Мені так захотілось блювати ,що я підскочила і почала блювати водою. Я вже на берегу.Чому? Яж помирала. Як я тут опинилась?
- Ти як?
- Ной це ти, чи в мене глюки?
- Ну звісно я. Ти чого туди полізла.
- Купатись,- сказала я кашлюючи.
- Тут не можна купатись. Це озеро Ревана.Ти думаєш чому ця частина парку закинула? В ньому русалки і вони з'їдають все що потрапляю в воду. Я не знаю чого вони тебе відпустили.
- А ти шо тут робиш?
- Я знав, що сьогодні ти не будеш спати поки не втомишся до втрати сил.Тому вирішив почекати і простежити щоб ти ненароком нічого не зробила.А ти довго чекати не сталала. Почув як ти говорила сама з собою на підвіконні. Поки я йшов зі своєї кімнати то слухав куди ти йдеш. Я ж перевертень в мене чудовий слух. Я чув як ти стрибнула з підвіконня,я чув як текла в тебе кров від того укуса. А ще як ти співала. В тебе просто чудовий голос,а коли танцювати то це просто заворожувало.
- Так досить,- перебила я його.- о Боже я ж гола.
- Ну майже гола,ти не переймайся мені подобається,-сказав він всміхаючись своєю чкдовою посмішкою.
Я встала з земля прикрившись руками. І почала шукати очима сукню. Але я ж памятаю що повісила її на перила містку.
- А де сукня? Вона висіла на перилі.
- А та сукня!- сказав він всміхаючись.
- Так та.Де вона?
- Я ненароком її зачепив коли стрибав за тобою.
- Як ти міг,не можу ж я так піти.
- Пробач.- сказав знімаючи футболку,- на вдягни.
- Дякую.
- Не має за що.
Футболка була просто величезна. Вона навіть спала в мене з плеча. Я сіла на пісочок,Ной зробив так само.
- Так багато зірок. - сказала я.
- Угу,а ще дуже гарно.
- А місяць який.
Я лягла на землю аби краще бачити зірки.
- Дивилась би на цю красу вічно.
- Я також,- сказав Ной лягаючи.
Стало холодно і тому я підсунулась до Ноя і поклала голову йому на груди. В нього шалено калатало серце.
- Як, ти вже висох,навіть волосся? З мене ще вода стікає навіть з твоєї футболки.
- Ну я перевертень. В нас температура тіла дуже висока тому все висохло.
- Це корисна штука.
- Так я згоден.
- Я от мерзну. - з цими слова Ной притиснув мене до себе.
- Чому в мене не так? В мене ж мають бути всі здібності.- продобжувала я.
- Ну ти...інакша. В тебе ж є крила ,а в інших такого немає.
- Так ти правий,- сказала я,відчуваючи що він цілує мене в голову,вдала що не відчула.
- В скільки годин ти плануєш іти звідси.
- За 5 хвилин до всходу сонця.
- Я посижу с тобою.
- Ні ні іди тобі потрібно спати.
- Я краще побуду тут з тобою.
- Ну як хочеш.
- Так чому ти не спиш?
- Я тобі збрехала що щось відбувається.
- Всенсі.
- Ну тобто відбувається але Боже як тобі пояснити. Мені сниться сон і я його відчуваю як ніби я там є .Все що відбувається там відображається в реальному житті. Ну тобто коли, я йду то в реальному житті я також йду. А ще все що станетьсь в сні згодом станеться в реальному житті.
- Але це ж класно ти бачиш майбутнє.
- Ніфіга це не класно. Я бачу тільки смерті. Тому я вирішила не спати аби не переживати смерть людей повторно в реальному житті. Ти знаєш скільки разів я була в поліції ,будучи свідком вбивств? Багато,дуже багато.
- Так а тепер мені ця здатність не подобається. Я б також перестав спати.
- Мені буде сниться один й той самий сон допоки я це не побачу в реальному житті,- сказала я і почала плакати.
Він повернувся до мене. Почув як я всхлипую.
- Ти чого плачеш?
- Знаєш що мені снилось поки я була в медпункту. Мені снилась смерть Сема. Я не можу допустити аби він загинув хоч зо він зі мною не зробив.
З цими словами я сіла обійнявши свої коліна. Ной ніжно обійняв мене за плечі.
- Пішли в кімнати.
- Але ж...
- Пішли.
Ми встали і пішли. Залісли через вікно в коридор медпункта.
- Я хочу в душ.
- В медпункті немає ванної кімнати. А твоя кімната закрита,а ключі в директора. На годиннику зараз 04:00 ,не думаю що можна йти до нього в такий час. Сходи в мене в кімнаті.
- Непогана ідея.
Пройшло хвилин 10,і ми вже під кімнатою Ноя. Він відчинив двері. Це була досить маленька кімната якщо зрівняти з моєю. В нього просто шафа, а в мене гардероб. Трохи почекавши Ной дав мені рушник і відкрив двері в ванну. В ванні було все просто :туалет,душева кабіна ,пральна машина і раковина. В моїй ванній є ще ванна.
Я скинула його футболку і кинула в пральну машину. В душі я швидко помила голову його шампунем,і помилась його гелем для душу. Вийшовши з душу я зрозуміла, що мені нічого вдягти. Я обмоталась рушником.
- Ной?
- Що?
- Мені нічого вдягти.
- Зараз дам тобі футболку.
Я відчинила двері,він дав мені футболку сіру з надписом ROK. Вона мені сподобалась. Я взяла свою білизну і вийшла з ванної кімнати витираючи голову рушником. Ной сидів на ліжку і чекав.
- Я вже все,- сказала я.
- Я зрозумів,- сказав він дивлячись на мене.
- Можеш так не дивитись на мене,а то я не комфортно себе почуваю.
- О так, пробач.
- Я вже піду?- сказала я простягаючи рушник.
- Так.
Він відчинив мені двері і я вийшла. Ной закрив двері. Не пройшло й секунди як двері відчинилися і звідти вибіг Ной.
- Я тебе проводжу.
- Ну добре,- сказала я здивовано.
Ми йшли і говорили про всяку всячину.
- Ну ось ми і прийшли,- сказала я.
- Ну так,- сказав він якось дивно складаючи руки за спиною.
- Пака.
- Пака.
Я зайшла в кімнату і вже хотіла зачинити двері.
- Кет,- крикнув Ной.
Я повернулась в надії що він щось скаже. Може в нього також є до мене почуття.
- Кет....- він довго думав чухаючи голову,- надобраніч,- вичавив він.
- Надобраніч,- сумно сказала я.
Я зачинила двері і сіла спершись спиною в них і думала.

НОЙ
По іншу сторону дверерей так само сидів Ной. " невже я такий ідіот і не зміг їй це сказати".
- Ну я і ідіот,- сказав Ной і пішов до себе.

КЕТРІН
Я в той час ще сиділа під дверима і чула що він сказав.
- Все таки я йому подобаюсь,- з полегшенням сказала я.
Я відчинила двері ,зосередившись махнула рукою аби до мене прилетів мій телефон. Я залишила його на містку. Почекавши секунд 10 я взяла телефон ,взяла навушники і слухала музику до самого ранку.
Я бачила, що вже світає. І почала дрімати як хтось постукав в двері....

Хто постукав в двері? Відповіді в коментарії)))