За межами можливого

ПОШУК

НОЙ
В будинку Прайсів.
- Вже пройшло півтора місяці,а ми нічого не знаємо. Де вона? Хто її забрав?- сказав Ной.
- Ти ж знаєш ми робимо все,що можна.- сказав Макс.
- Не ти один хвилюєшся,- сказала Кіра.
- Директор найняв детектива, для пошуку,- сказав Шон.
Задзвонив телефон Ноя.
- Алло.
- Ной забери мене звідси.- сказав плачучий голос.
- Кетрін це ти? Де ти?
- Я не знаю.
- Ану живо віддай телефон,-сказав чоловік.
- Нік відпусти мене. Ніік.
Звязок обірвався.
- Хто це був?- спитав Він.
- Це була Кет,- і я розповів всю розмову.
- Хто цей Нік?- спитала Кіра.
- Таке знайоме ім'я. І не можу згадати.
- Ну і де ти його чув?
- Непам'ятаю. Позвоніть тому детективу хай відстежить номер телефону.
- Ок. Зараз позвоню,- сказав Макс.І зник за дверима.
- Я згадав. Це сусід Кет. Він до неї чіплявся . А потім виявилось, що він син дуже впливової людини і концерт який був для нього.
- Детектив сказав, що це номер Меліси Фетчер.
- Перезвони йому і хай подивиться власника сусіднього будинку.
- Нам вже давали цю інформацію. Папери десь на столі.
Через 15 хвилин пошуку.
- Так це Нік Томсон. Тепер він власник маштабної будівельної фірми та декількох торгових центрів. Це все перейшло до нього з смертю батька. А ще за деякими даними Нік є Альфою та його стая це всі вовки цього міста.
- Ого. Кет казала в цьому місті їх багато.- сказав я.
- За даними Меліса мешкає в сусідньому місті.
- Ну тоді збираємось і їдемо шукати Мелісу.
Ми зібрали всі необхідні речі. За весь цей час батьки Кет так і не з'явилися тому на даний момент ми живемо в їхньому домі. Через п'ять годин ми приїхали.
За даними детектива Меліса жила в власному будинку і ми вже біля нього.
- Хто туди піде?- спитав Шон.
- Давай піду я і Кіра,- сказав я.
- Я згодна,- сказала Кіра.
Ми постукали в двері.
- Вам кого,- сказала дівчина.
- Ми до Меліси Фетчер.- сказав я.
- Ну я Меліса. Що вам потрібно?
- Поговорити. Впустите?
- Ну заходьте,- сказала вона невдоволено.
- Нашу подругу викрали.
- І яке я маю відношення до цього?
- Ми вас не звинувачуємо. Просто вчора вона дзвонила з вашого телефона.
- Ну вчора я була на балу дуже впливової людини. Він представляв нам свою наречену.
- А може в вас вкрали телефон.
- Та ні. Тільки наречена Ніка попросила подзвонити, і побігла подзвонити.
- Що? А ви не пам'ятаєте як її звати, чи як вона виглядає?
- Ну звати її Кет. Висока з темним волоссям, іноді очі ставали червоними але це може бути ,адже вона вампір. Ну так він сказав.
- А ви тоді хто?
- Я перевертень. На цьому балу були тільки перевертні. Там була вся "рада перевертнів". Дівчина - дивна ,постійно оглядалась ніби хотіла втекти. Коли її Нік обнімав вона намагалась вирватись, постійно кричала на нього. Нік намагався показати щасливе подружжя, а вона перекинула сліл але випадково. А коли вона попросила в мене телефон то одразу за нею пішов Нік. Я підійшла до туалета і чула ,що ніби її вдарили ,було чути крики. Вона йому крикнула " що він не сможе її утримувати" після цих слів я все зрозуміла. І коли Нік вийшов з туалета він тримав її за лікоть, а в Кет був розбитий ніс. Він попросив щоб вони відвезли її додому, а головнуму охоронцю сказав " що вони будуть їй колоти якийсь препарат".
- О боже як вона це витримує ,- сказала Кіра.
- Я розірву його на шматки.
- Ми заберемо її,- сказала Кіра.
- Отже це ваша подруга. Мені дуже шкода адже Нік жорстока людина. Я вам допоможу.
- Як?
- Я знаю де він живе. Я дам декількох людей.
- Дякую. А як ви потрапили на цей бал?
- Мій чоловік один з " ради перевертнів". Ми маємо заключити союз з вампірами. Тому цей шлюб нам потрібний. Але якщо вона знаходиться там примусово то ми її заберемо.
- Ви нам дуже допомогли.
- Його будинок знаходиться в кінці міста, прямо під лісом. Там багато охорони ,дуже. Більшість охорони це перевертні але є і люди. Його охорона це самі підступні люди нашого суспільства. Зазвичай він наймає вбивць.
- Його будинок не підступний.
- В ночі можна .
- А коли ми можемо туди піти.
- Ну можна сьогодні в ночі. Піду позвоню деяким людям щоб допомогли.

КЕТРІН
Після балу мене закрили в підвалі я прикували до стіни. Я чула що вони хочуть мені щось колоти. Я навіть не передяглась , сижу в підвалі в кроваво-червониму платті та в туфлях на шпильці.

Весь цей час мене тримали в якійсь кімнаті. До мене постійно приходив Нік і спав поряд. Але коли я декілька разів розбудила його криком він нарешті звалив звідси. Мені кололи снодійне але я все одно кричала. Декілька разів я намагалась втекти та вбила десять людей з його охорони але кожного разу мене ловили і приводили як собаку до нього. І кожного разу після втечі мене закривали в підвалі на кілька днів. Не кормили і постійно бив охоронець ( головний ). Іноді до мене приходить в підвал той хлопець який вижив після моєї втечі.Він приносить мені щось поїсти і послабляв ланцюги, а іноді лікував мої побої. Його звати Бен. Але він попросив мене, що якщо що я не знаю як його звати.
Я думала ,що на балу зможу втекти.
Одного разу я сварилась з Ніком зза того, що він мене поцілував і вдарила його. Він схопив мене за плечі і кинув на журнальний столик. Своєю вагою я проломила його. Слолик був з скла і осколки влізли мені в спину. Ніка це не зупинило і він бив мене ногами. Том (кухар)за мене вступився. Нік його розірвав.
Тільки Бен мені потайки допомагає.
Наш час.
Скоро буде темніти і мені вколять укол. Я намагатимусь втекти коли до мене зайде охоронець. Я заберу з собою Бена, йому тут не місце,він не такий як вони. Я потрошки витягую ланцюги з стіни.
Охоронець відкриває двері.
- Ну що,комфортно тобі тут?- сказав він всміхаючись.
- Козел,- в свою відповідь отримила кулаком в живіт.
Я почула, що на вулиці щось відбувається. Бігає охорона. Лунають постріли. Я чую знайомі голоси. Один з них....