В останню мить

0

Елеонор дістала запальничку з кишені джинсової куртки і піднесла її до губ, підпалюючи сигарету від Marlboro. Вона повільно видихнула дим, і він розвіявся в холодному повітрі. На колінах дівчини сиділа чорна кішка, яка встигла забігти разом із нею на дах. Це єдина істота, яка супроводжуватиме її цієї ночі.

Кілька днів тому Елеонор зателефонувала по телефону довіри. З нею розмовляла мила дівчина. Нелл завжди запитувала себе, як це слухати кожен день про проблеми інших? Як це знати, що ти не можеш нікому допомогти?

Їй не допомогли. Та й нема чим.

Навіщо допомагати тому, для кого вже все закінчилося?
Навіщо допомагати тому, хто вже прийняв рішення?

Мама Нелл наклала на себе руки. Вона привезла доньку на пляж, щоб та відволіклася від школи та знущання однокласників. Сама сіла в машину, відчинила вікна та натиснула на газ. Дівчина помітила пропажу матері лише тоді, коли вона вже була під водою.

Елеонор стояла на її похоронах і нічого не сталося. Жодних сліз, істерик. Вона нічого не відчувала. Порожнеча — вічний супутник її життя.

Чи правда, що батьків ніколи не хвилюють проблеми дітей? Чому вони вважають, що це по-дитячому? Чому вони не помічають змін у поведінці своєї дитини? Чому вони не помітили цього у Неллі? Чому вони кажуть: «Ти вже доросла, Елеонор, потрібно самостійно вирішувати свої проблеми», а самі закінчують життя самогубством, чи напиваються настільки, що забувають про дітей?

Їй була потрібна підтримка. Вона потрібна багатьом.

Елеонор викинула сигарету і спостерігала, як та швидко падає вниз.

Тиша.

Зараз є тільки Неллі та чорна кішка.

Зітхання.

На даху будинку останнім свідком стала лише чорна кішка, що встигла забігти на дах.