Вітер колише діброви,
Зорі сяють яскраво,
І невеликий прапор,
Вітер розвиває,
То вільна країна,
І чудні діброви,
Луги і поля, і вся та земля,
Чому ж ту мою країну,
Спіткає те горе ненаситне,
А пташки все ж співають пісень,
Осінь закінчилась вся та неясна,
Знову зима, й знову вже рік,
А я йду за вітром в поклик,
Якби нас не спіткало горе,
А я лечу до далеких земель,
Де я не одна,
Де в людей, рідних не забрала вона,
Та пані в чорнім вбрані,
Що забирає людей у той рай,
Де співає вона - людина Вільна.
