Я не бачу блакитного неба;
Чому й хмари нема біля тебе?
Що довше знайти мову не можем,
То все більш я хочу бути сонцем.
Сонцем, котре лише сяйна пляма,
Про злото якого ти й не знаєш.
Сонце, котре бачиш кожну днину,
Тобі байдуже, що паде злива.
Тому буду прямо над тобою,
Поки стаєш до мене зимою,
І не бачиш кайми золотої.
Я буду сяяти, ти тіль рости;
Нехай в мене льодисто в голові,
Але я все ще дякую тобі
ВИ ЧИТАЄТЕ
Безмовний шепіт
PoetryСлово - це найбільша та найстрашніша сила у світі.Словом можно зцілити, подарувати щастя, радість, турботу ;але ним також можна вбити, змусити цілий тлум нищити своїх колишніх друзів, і бути скованим в жаху. Рядки, якими користуються літератори, нім...
