Світоч мрій мене й смарагд покривав.
Я зорив на волю мандрівних хмар.
Через блакить ті зріють всі барви,
А мені лиш сім кольорів мало.
Але серед гір мене зве далечінь,
В котрій я смакував радість та біль.
Стирав себе, щоб стати прозорим,
Безклопіття відчути рукою.
Взявши тямущу легкість до руки,
Мене почав колисати вітер,
Котрий в забуття здув важкі думки.
Сяянням блакиті горить око.
Забув слова, що не сказав світу.
Криком гір мрії вже й невисокі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Безмовний шепіт
PoetryСлово - це найбільша та найстрашніша сила у світі.Словом можно зцілити, подарувати щастя, радість, турботу ;але ним також можна вбити, змусити цілий тлум нищити своїх колишніх друзів, і бути скованим в жаху. Рядки, якими користуються літератори, нім...
