Я зберігав людське щастя, бо я світляр,
Котрий з друзями стежку у вічність тримав.
Хоч нас розкидало, хоч ми за обрієм,
Ми всі невмирущі один для одного.
Та набрид блиск минулих і дряхлих світлин,
Тому куриться він — пішли шукать новий.
В працелюбних руках світло мережачи,
Я сам нишком зустрівся з порожнечею.
Тепер я торочу безлюдні малюнки,
Від яких я не відчуваю відлуння.
Затаскане вже ніколи не полюблять.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Безмовний шепіт
PoetryСлово - це найбільша та найстрашніша сила у світі.Словом можно зцілити, подарувати щастя, радість, турботу ;але ним також можна вбити, змусити цілий тлум нищити своїх колишніх друзів, і бути скованим в жаху. Рядки, якими користуються літератори, нім...
