Чужиною ходить мандріве́ць,
У якого пустий наплічник.
Він вишукує собі взірець
Заласся та розкошів вічних.
Лягає він на жорстку траву,
На землю, що йому холодна.
І навіть краплину дощову
Небо не пускало йому в рота.
Але він далі йде невзутий,
Хоч садовина тут і гірка.
Адже у світі кимось бути
— це солодка мрія чужака.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Безмовний шепіт
PoetryСлово - це найбільша та найстрашніша сила у світі.Словом можно зцілити, подарувати щастя, радість, турботу ;але ним також можна вбити, змусити цілий тлум нищити своїх колишніх друзів, і бути скованим в жаху. Рядки, якими користуються літератори, нім...
