Вибач, мамо, що мені ганебно
Приймати все твоє вихваляння.
Адже світ все одно біля мене
Бачить лише бич та розчарування.
Вибач, батьку, що мені ти лиш тінь,
Але я ставлюсь до тебе чисто.
І хоч мені дарма на тлум сльозин,
Ти однаково порожнє місце.
Вибач, брате, що більше любили
Аніж тебе, лишень бо я малий.
І хоч ти нічого не повинен,
Все ще поводишся як вартовий.
Вибач, бабцю, що не пам'ятаю
Нічого, крім теплих віршів та й книг.
Бодай цінував тебе замало,
Я через тебе премудрість спостиг.
Вибач, світе, що цілком не вартий
Знати, що таке щастя і життя.
Адже я ще з самого початку
Не приносив у нього почуття.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Безмовний шепіт
PoetryСлово - це найбільша та найстрашніша сила у світі.Словом можно зцілити, подарувати щастя, радість, турботу ;але ним також можна вбити, змусити цілий тлум нищити своїх колишніх друзів, і бути скованим в жаху. Рядки, якими користуються літератори, нім...
