Я робив маленькі кроки вперед,
Уважно вглядаючись у кружину,
Приймаючи на себе всю грізьбу,
А мій розум нагоди всі бере.
Але згодом трапилась халепа:
Хвороба в мене забрала ноги,
Кроки робити я більш не годний,
Вона забрала в мене кебету!
І я впав як пилюка із книжок,
Зустрівши іще одну невдачу.
Ба згодом розумію і плачу:
Можливо, це просто ще один крок?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Безмовний шепіт
PoetryСлово - це найбільша та найстрашніша сила у світі.Словом можно зцілити, подарувати щастя, радість, турботу ;але ним також можна вбити, змусити цілий тлум нищити своїх колишніх друзів, і бути скованим в жаху. Рядки, якими користуються літератори, нім...
