Скопища людей

13 4 0
                                    

Ми легковажно кидаєм слова,
Не знаючи, що хтось уже мовить
Боляче:"прощавай, моя сім'я",
Лишаючи комусь лишень спомин.

Світом блукають скопища людей,
Що норовлять відшукати серце,
Що битиметься серед всіх земель.
Але жоден не знайде, як в мене.

Скільки в житті зустріти можливо
Людей, що в думці підуть з тобою?
Наскільки же я є таланливим,
Що в серці маю тебе з собою?

Безмовний шепіт Where stories live. Discover now