Метелик не бачить своїх крил.
А людина часто вважає,
Що вона красна серед могил,
А на світ краси їй замало.
Але хоч метелик не бачить,
Він попри все летить до небес.
А людина вічно й нетерпляче
Шукає вродливого себе.
Під нею часто хрускотить скло,
Бо вона бачить в собі хибу.
А метелик прикрашає тло,
Та й не зна, яке має обличчя,
Бо він вільно ширяє в небі,
Навіть коли трясеться земля.
Він добре ставиться до себе,
Навіть під позирком короля.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Безмовний шепіт
PoetryСлово - це найбільша та найстрашніша сила у світі.Словом можно зцілити, подарувати щастя, радість, турботу ;але ним також можна вбити, змусити цілий тлум нищити своїх колишніх друзів, і бути скованим в жаху. Рядки, якими користуються літератори, нім...
