Впав на землю, п'ю краплини
Студеного дощу, наче воду.
Зробив з листків собі могилу,
Ждучи коли поглине сльота.
І я чую, як поволі йдеш,
Кладучись поруч, ділячись тливом.
Своїм; тягнеш руки до небес,
І кажеш, які вони красиві.
Я не розумію, що робиш
Ти, коли я заливаюсь слізьми́.
Ба будучи з тобою поруч,
Листя перестає бути гнилим.
І я плачу разом із дощем,
Бо всі мої злість, туга, журба
Що висіли на мені тягарем
Лагідно змила турбота твоя.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Безмовний шепіт
PoetryСлово - це найбільша та найстрашніша сила у світі.Словом можно зцілити, подарувати щастя, радість, турботу ;але ним також можна вбити, змусити цілий тлум нищити своїх колишніх друзів, і бути скованим в жаху. Рядки, якими користуються літератори, нім...
