Загравою палає обрій,
Шматуючи навіть хмарини;
На землю осідає попіл
Тих, що не узріли могили.
Цією землею ходить люд,
Що посипав на неї золу;
Але його поглинає ґрунт,
Викликаючи нову юрбу.
З ґрунту нові пагони ростуть,
Повертаючись у бік сонця.
Наснажують їх помста та лють,
І почуття не свого болю.
Коли вони наберуть снаги,
Та випростають свої віти.
Вони втілять попелу думки,
Несучи його волю світом.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Безмовний шепіт
PoetryСлово - це найбільша та найстрашніша сила у світі.Словом можно зцілити, подарувати щастя, радість, турботу ;але ним також можна вбити, змусити цілий тлум нищити своїх колишніх друзів, і бути скованим в жаху. Рядки, якими користуються літератори, нім...
