Глибока рана білої ворони

   І ось почалася чергова весна.
Сніг ще не встиг розтанути, а деякі птахи не встигли прилетіти.
В своїх очах, я все іще бачила її відображення....
Відображення білої ворони, яка плаче кривавими сльозами, побачивши сніг.
А на місці сліз,посеред снігу, проростали червоні троянди.
 Троянди, які я принесу на могилу.
Могилу білої ворони, яку на фоні білого снігу ніхто не помічав.
Яка купалася у своїх кривавих сльозах, щоб її помітили.
Щоб побачили в неї таку глибоку рану, яку жоден спершу не побачить.
  Рану десь всередині. У глибині душі.
У глибині малого воронячого серця, яке замерзає й навіть сказати про це не може.
Лише каркати вміє, й кричати від болю.
А те карканя, для інших чорних ворон, лише пустий звук.
Так і втонула у своїх сльозах, бідолашна біла ворона.

К.Яніш