То є сон

Я і ді Капріо. Ніч з 1 на 2 червня 2021.

Почалося все з того, шо в місцевий магазин завезли косметику... багато косметики... і я з подругою її розглядала. Там в магазині і кругом нього було багато людей, оскільки там було найбезпечніше місце, база. То було шось типу кінця світу і нас хтось захоплював. Ми з подругою були таяк захисники, варта, чи шось таке. То ніби той магазин, але не зовсім, там були якісь миталеві стіни і залізні двері. До речі, косметика не далеко була від тих дверей стояла. Я була з сумочкою, то була мая зброя. І там з тих залізних дверей виходили якісь люди і ми їх всіх обнімаємо, вони таяк з гарячої точки вернулися. І там заходить молодий ді Капріо, а він був новобранець. Він мені здався підозрілим, але я коли повз нього проходила сказала: "Привіт красавчік", - він глянув на мене якось так, як на дуру, але таким томним поглядом. Ммм. Потім ми з подругою пішли дальше розглядати косметику, він сів не далеко від тої косметики. Подруга мені шепнула, шо він їй подобається. І я її штовхнула на нього, а вона сперлася на стінку, а я хтіла, шоб вона на руки йому сіла. Потім я почала її присаджувати йому на руки. Вона каже: "ти що дура?". А я походу реально дура(в сні, насправді нє). Ді Капріо так дивитися на мене посміхаючись😏. Ах. От я подругу присадила йому на коліна і тримаю, шоб не втікла. І бам, якиїсь балаган, всі кіпішують, сигналізація. Я підходжу до тата, питаю шо таке. Він каже, шо вороги близько, чи шось типу того (тато був якимісь командиром чи вожаком, короче головним) і ми з подругою побігли в сторону мого дому, на розвідку обстановки. Все кругом було зруйноване. Моєю зброєю було шило(спочатку голка) і сумочка, подруги - тоже якась фігня. І тут дзвінок, тато призиває нас назад. Навпроти магазину є берег і футбольне поле і там стоять в рад якісь жінки. Я замічаю серед них бабцю. Підходжу і питаю чого вони тут стоять. Бабця каже, шо їх тут зібрали. А я питаюся по чому їх вибирали, а якась стрьомна (на мою думку) цьоця каже, шо походу вибирали найкрасивіших. Я така дивлюся на всіх, а їх обєднує тільки колір волосся(червоний, вишневий) Я така: "Точно, найкрасивіших повибирали", - а в думках *думайте, шо хочете вже*. І пішла на базу. Там всі були як зазомбовані. І я кажу подрузі: "валим звідси, тут шось не чисто". Вона: "а я думала, шо то я себе просто накручую". І ми почали йти і нам на зустріч ді Капріо з питаням куди ми. Ми не звертаючи на нього увагу почали тікати, я вже тоді знала, шо він головний в тих, проти кого ми воювали. І ми почали бігти через берег, а там якась хвиля захватила спеціалістів з вінкс (Рей, Ґелія, Набу чи Рівен і Скай чи Рівен), Ґелія був русалкою, а Рей перетворювався в акулу. То всьо ді Капріо в них силу забирав і вони перетворюються в свій істиний облік. Ми тікаєм і нас всі хочуть зловити. Ми тікаєм берегами і тут подругу злапали я озираюся і біжу до неї, вона кричить: "Манюнічка, біжи! Їм потрібна ти!" І я побігла далі. Тікала, тікала берегами(я якось дивно тікала, не буду розказувати як, а то ше всіх запутаю і сама запутаюся). До речі береги були якісь дивні, на ліси трохи похоже і там рови з водою по метру-півтора(шириною). Таяк я вже писала: біжу, біжу, а за мною женуться і передімно дядьки на пікніку, я знала, шо вони небезпечні, бо зазомбовані, такий милий пікнік покривало чорно-червоне в клітинку і кошички, короче по всіх канонам пікніка в старих мультфільмах... я не маю куда тікати... Ді Капріо мене зловив і тримає. Я перетворилася з сильної і незалежної жінки в нийочу себе, я кажу, шоб він мене відпустив, а він дивиться на мене і сміється. Потім посадив на коліна ми так трохи посиділи.
Наш діалог:
Ді Капріо: Ходи назад до бази
Я: Не піду.
Ді Капріо: Ти хочеш, шоб я тебе на руках поніс?
Я: Нє (в думках *так* (ну шо я зроблю, ніхто мене на руках не носить, а я хочу на ручки))
Ді Капріо: Ясно. - І бере мене на руки і несе кудась...
Дальше я проснулася.
Кінець.