Я дивлюся в дзеркало подивом,
Бо в моїх очах не моє лице.
Мені радісно і боляче,
Бо люблю їх більше ніж себе
Я тримаю у руках ножа,
Вибачаючи своїй плоті.
Адже я жадаю співжиття
Між втіхами мозку та крові.
Я легко торкаюся людини
Й так само торкаюсь прощання.
Тепер я торкаюся могили,
Бо мені завжди буде замало.
Я дарую світу ніжний усміх
Навіть якщо в дурні пошитий.
Бо всю ненависть я забуду,
Але не забуду як любити.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Безмовний шепіт
PoetryСлово - це найбільша та найстрашніша сила у світі.Словом можно зцілити, подарувати щастя, радість, турботу ;але ним також можна вбити, змусити цілий тлум нищити своїх колишніх друзів, і бути скованим в жаху. Рядки, якими користуються літератори, нім...
