Розділи 1-5

18 0 0
                                    


Розділ перший

Ганна чіплялася тонкими пальцями за його широкі кремезні долоні. Гострі нігті впивалися в грубу шкіру, але він не звертав увагу на біль. Тільки милувався її по-дитячому ніжним обличчям із величезними сірими очима та щирою посмішкою. Насолоджувався тим дзвінким сміхом, що лунав на лісовій галявині. Грайливі дзвіночки розліталися навколо, відбиваючись від дерев і весело повертаючись до своєї господині гулким відлунням.

Петро міцно тримав дівчину за тоненькі, наче ті лози, руки та крутив навколо себе, а вона, захлинаючись від сміху, тільки кричала:

—Ще, дядьку Петре, ще, будь ласка!

Соболя і не потрібно було спонукати до гри, адже він ладен був бавитися в такий спосіб годинами, аби лише чути дитячий голос та заливистий сміх. Тоді демони, що мучили його, на якийсь час відступали, і він уявляв себе знову дурнуватим хлопчиськом, коли він був зайнятий лише пошуком пригод на власну нестрижену голову.

Найбільше Петро любив потайки діставати з-за припічку батьківську шаблю та вимахувати нею, уявляючи собі, як він б'є ляхів та бусурманів направо та наліво. Потім до розваги додавалися пістолі, які старий Соболь забороняв чіпати під загрозою справжнього козацького батога по спині, але кого ті погрози спиняли? Головне, треба переконатися, що той пістоль не заряджений, а тоді вже обережно, обома руками брати його за інкрустоване руків'я та направляти на уявне обличчя ворога, перекошене від страху та безсилої злоби...

—Дядьку Петре! Дядьку Петре, татари їдуть! Татари!

Голос Івана, брата Ганни, повернув Соболя з полону марень до реального світу. Дівочий сміх обірвався, і козак обережно поставив дитину на траву.

Присівши, він уважно подивися в Іванові очі, такі ж, як у молодшої сестри, тільки трохи менші. Погляд в них був такий пронизливий, колючий.

—Де ти бачив татар? — спокійно спитав у хлопця.

—Їдуть із боку нашого поля, шість або сім вершників, — заїкаючись від хвилювання, майже вигукнув той, — вони їдуть забрати ясир!

—Який ще ясир? — не зрозумів Петро.

—Минулого разу батько не сплатив усе, що мусив. Вони сказали, якщо не сплатить борг, вони заберуть ясир...

Chegaste ao fim dos capítulos publicados.

⏰ Última atualização: Sep 09, 2018 ⏰

Adiciona esta história à tua Biblioteca para receberes notificações de novos capítulos!

Чигиринська відьмаOnde as histórias ganham vida. Descobre agora