ранені рани ранених тіл,
в ранений вечер за ранений стіл.
ранені гості, ранючі слова,
гострий як лезо ковток коньяка.
ранена пісня, гілками в вікно
чуєш тепло- це дні, як вогонь
вогонь, що пече мені рукі твої,
своїх я не чую-мої неживі.
обмерзле зітхання я чую твоє,
невже я не збачу ті руки, що є
моїми
моїми сльозами, моєю журбой,
моїми думками, моєй самотой.
моїм вічним лихом, що душить мене.
моєю країной, що гоне мене.
моїми казками, з якими я сплю.
моїм словами, які я топлю.
моєй гіркотою, що губить мене.
моєю мотузкой, що держе мене.
лиш ранені рани зостались зі мной,
і ранені гості прийшли вже за мной,
за ранений стіл сідають вони,
гукають мене приєднатись до них.
бо в ранений вечер ранючі слова
збирають до купи моє каяття.
і ранені гості в ранючі часи
ранять сердце не менше, ніж ти.
