Розділ 3.

232 23 0
                                    

До мене виявилось ближче. Нога не була сильно пошкоджена, всього лише гематома. Вона опиралась на мене. Я відчував тепло її тіла своїм.

Мої тваринні інстинкти ввімкнулись.

- Ану цить! - подумки сказав собі.

Ще чого не вистачало.

Ми не говорили. Вона тряслась і плакала. Істерика, все ж, наздогнала її. Я мовчав. Вона опустила голову мені на плече. Її сльози лились по лиці, стікаючи на мій піджак разом з рештками її макіяжу. Я зупинився, обійняв її. Погладив по голові. Мушу визнати, вона занадто різко це сприйняла. Інша вже давно б вгомонилась.

Хоча звідки мені знати? Самі жінки не пояснять половину з своїх вчинків, що говорити про мої жалюгідні спроби...

- Дякую тобі, — нарешті сказала вона.

- Нема за що, — тихо відповів їй.

Дякуй людині, що розпрощалась з життям замість тебе, а не мені. Але говорити цього я не стану. Їй не треба цього знати, це тільки доб'є її. А я не для того її рятував, щоб завтра вона вчинила самогубство.

Ми йшли мовчки. Я не хотів говорити. Після такого в мене немає настрою бачити людей. Одне залишається незмінним: це завжди дається тяжко.

Ми прийшли до мене. Я недавно почав винаймати квартиру. Дві кімнати, і ціна доступна, все ж у Франківську житло дешевше. Лампа неприємно різала очі.

- Ось моє бунгало, — оголосив я.

Легенько взяв її під лікоть і влаштував екскурсію. Я зазвичай дуже акуратний, майже як педант. Але все одно моєму помешканню не вистачало жіночої руки. Це впадає в очі. Одна жінка може виявити присутність іншої, просто глянувши на помешкання в якому я живу. І хто б що не казав їм подобається, коли в тебе легенький (ЛЕГЕНЬКИЙ!) безлад. Десь пляшка з під пива. Десь шар пилюки. Головне без креативних переборів в цьому плані.

Блондинці помешкання сподобалось. Вона діловито оглянула його поглядом досвідченої господині, і сказала, що її дуже подобається. Я всміхнувся: вона поводилася точнісінько так, як всі ті дівчата, котрих я приводив сюди до неї. На її особливість, та на її титул: «не така як всі» лягла чорна тінь. Я відчув розчарування. От до цього ніколи не звикнути. Ти можеш звикнути до всього, самотність, злість, радість, ненависть, кохання, труднощі. Але розчарування постійно знаходить нові методи тебе здивувати.

Той, що обманює смертьWhere stories live. Discover now