Той, що обманює смерть

Розділ 16.

Я вийшов з душу. Тепла вода допомогла мені зігріти старі кістки. А то в мене ще справи, негарно було б захворіти потрапивши під зливу. Ліля якраз закінчила розпаковувати речі. Тепер кімната не нагадувала покинуті будинки в прип’яті.

- В тебе тут гарно, – збрехав я.
- Тут жахливо! – вона впала на своє ліжко і втупилась в стелю.

Її мокре волосся розповзлось по подушці. Вона дуже гарна, – відмітив я. Дуже.

- Краще ніж нічого, – я сів на табурет поряд з нею.

Вона промовчала. В кімнату зайшла Жанна. Вона принесла з кухні три чашки чаю. Тоді безцеремонно сіла до Лілі.

- Ліля розказувала, як ви познайомились! – заговорила вона.

Я вдихнув аромат чаю. Бергамот. Ненавиджу бергамот.

- Чим ти займаєшся, Максе? – Жанна нахилилась вперед, демонстративно припіднявши груди.
- Працюю, – неохоче відповів їй. – Офісна робота.
- І як платять?
- На життя вистачає.

Ліля штовхнула Жанну, але та здавалось не помітила цього.

- Чому я раніше тебе не бачила? – спитала вона.

Тому, що Бог оберігає мене від знайомства з такими тупими вівцями, як ти! Мене це бісило, але я не подавав виду. Я не люблю розповідати про себе. Ви мабуть помітили, що я жодним словом не обмовився про сім’ю, чи своє минуле життя. Вам не потрібно цього знати, якщо воно не має відношення до цієї історії. А їй непотрібно знати нічого взагалі.

Я мовчки знизав плечима, і пив несолодкий чай з ненависним бергамотом. Краще вже це пійло, ніж говорити з нею. Не для того я сюди прийшов.

- Макс нещодавно переїхав, – втрутилась Ліля. – З Києва, правда?

Вони двоє витріщились на мене. Я ледь-ледь кивнув головою.

- А чому так? – не вгавала Жанна.

Тому що я жорстоко лоханувся, ось чому. Тому що моє перебування там створювало мені серйозні проблеми. Тому що мною ледь не зацікавились виродки, з медичної кафедри парапсихології. А ці гівнюки випатрали б мене наче худобу і перетворили б на овоч. Так, існують і мисливці на таких, як Наталія чи Едик. Тільки для них вони мілка риба. Поки що. Різниця в тому, що як тільки хтось з них почне прямо демонструвати свої здібності на вулицях рідного міста, по них з’являться. Тому що наше з Марком втручання в природний баланс сил, почало переходити всі допустимі межі. Ви багато з чим ніколи не стикались, з чим стикався я. І культурними словами це просто не описуємо.