Розділ 38.

77 11 2
                                    

Галюцинації наздогнали мене на виході. Все таки я забагато в себе влив того пійла.

Це ніколи не буває весело. По крайній мірі, не в моєму випадку. Марко може насолоджуватись такими речами. Міг точніше, якби це не викликало в нього сильну залежність. В мене це залежність не викликає. Ще б пак, залежність від жахіть та смертей. В пору було би гуляти попідручки з тим маніяком...

Цього разу я не зміг їх уникнути. Я застряг у власній підсвідомості отруєній наркотиком та власним життям. І я не знаю, що гірше.

Навколо мене темрява. в ній щось є, я знаю. Я ходжу по ній, і лише маленький промінь світла не дає мені бути поглинутим нею. Я намагаюсь дивитись на нього, але сліпить він настільки сильно, що доводиться відводити погляд. З темряви доноситься шепіт. Шепіт цей кличе мене, та я настільки заворожений, що боюсь ступити й кроку.

Шепіт близький мені, він заповнює моє серце, мій мозок, мене всього. Я впізнаю його. Ні! Я впізнаю їх.

Це різні голоси, що ритмічно зливаються і оповивають темряву, даючи мені її відчути й вухами також. Вони кличуть мене до себе. Тіло моє опирається, але фізична сила в моїй підсвідомості не грає ролі.

Я йду в темряву.

Голоси розділились, промінь світла наді мною звужувався. Але я все ще йшов вперед. Ноги несли мене на зустріч невідомому. Промінь світла згасав. Не треба було бути розумником, щоб розуміти, що це значить. Як тільки темрява повністю добереться до мене...

Повернення не буде.

З темряви з'явився Антон. Той Антон, що не зміг вибратись, той що допомагав нам виживати. А ми підвели його. Ми не змогли його витягнути. Його лице було бліде. Але навіть найгустіша темрява не змогла забрати його усмішку. Він зовсім не змінився. Наче кілька років тому. Лише в очах його більше не горіло твого вогню.

- Де я? ­ запитав його.
- А як ти думаєш? ­ спокійно перепитав він. І одразу ж відповів: ти там, куди хотів потрапити з самого дитинства. Чому ти не розповів мені?

В мені закипів гнів.

- Не розповів що? ­– перепитав його. – Те, що в мене кілька разів не вийшло вчинити самогубство? Ти про це?

Він ствердно кивнув. Я підійшов до нього впритул. Заглянув в пусті очі. Це всього лише в моїй голові, це всього лише...

Той, що обманює смертьWhere stories live. Discover now