Той, що обманює смерть

Розділ 57.

Марко зустрів нас в коридорі чотирьох кімнатної квартири, що ми винаймали. Він був трішки схвильований.

- Все добре? – поцікавилась Ліля.
- Так, – він навіть не глянув на неї. – Брат, я знаю, як вирішити тимчасові фінансові незручності.

Від цього в мене на шиї волосся стало дибки. Досвід спільного існування з братом підказував, що це точно не державна робота. Як і не будь-яка офісна з офіційною ставкою та неоподаткованими бонусами в конвертах. Все ж я цього не показав. Нам потрібні гроші. З кухні в коридор вийшов Саша.

- Ти вже розповів? – поцікавився він.
- Якраз збирався, – Марку важко давалось приховати хвилювання.

Це означало одне з двох: Він збирався стрибнути вище голови, або влізти в щось захоплююче, але з поганими наслідками в випадку провалу. Або два в комплекті. Ті ж яйця, лишень в профіль.

- Лишень не кажи, що ти погодився когось обікрасти – я з недовірою глянув на медвежатника Сашу.

Саша бавився з замками, як любляча бабуся з дітьми. Звідси його й тягнуло до нас, нашого способу життя.

- Ні. – заперечив Марко. – Зараз має приїхати Соколовський…
- Зовсім здурів? – такого я не чекав.
- Послухай…
- Ні! – випалив я. – Ти послухай! Він ледь не відправив нас на той світ. Забув, що він зробив з Геральтом?!
- Зараз все інакше, – Марко спробував заспокоїти мене. – Ми потрібні йому.
- Як хто?! – в мене аж голос зірвався. – Піддослідні кролики?! Кинемо жереб, хто з нас ляже на операційний стіл.
- Йому потрібний делірій, – втрутився Саша.

Я глянув на нього так, що він одразу ж замовк. Тоді перевів погляд на Марка. Той терпеливо чекав, допоки я заспокоюсь. Лише одна Ліля з цікавістю дивилась на нас, чекаючи, що бодай хтось їй щось пояснить.

- Ти, блять, серйозно? – перепитав Марка.
- Давай ти заспокоїшся, а коли він приїде, ми вислухаємо, що він запропонує. Ми не прийняли рішення.

Я розпихав їх руками і пішов до себе в кімнату.

- Антон би в гробу перевернувся. – тихо кинув через плече.

Вийшов на балкон. Ми жили на десятому поверсі майже в центрі міста. Вид відкрився на дорогу, де в заторах стояло просто безліч машин.

Маму твою…

Ще б з ким домовився?! Двері за мною відчинились, і на балкон зайшла Ліля. Простягнула мені пачку сигарет. Я поспіхом закурив одну.