Той, що обманює смерть

Розділ 77.

Слова Марка все ще висіли в повітрі. Я чув заряд від них. Від цього волосся ставало дибки.

- Знаєш, що я хочу зробити? – питав Марко. – Я хочу свободи. Хочу бути впевненим в тому, що по мене не явиться хтось на зразок Соколовського з його дослідами. А знаєш, що головне? Я хочу такого для всіх нас: для тебе, Аліни, Наталії з її бабусею. Навіть для людей на зразок Едика. Я хочу, щоб такі як ми – люди зі здібностями – перестали боятись показувати свою особливість. Цей світ змінюється, і тепер настала наша черга. Тепер ті, хто нас шукав мають нас боятись. Вони мають заплатити, за те, що стільки років не давали нам можливості видихнути на повні груди.
- І як ти збираєшся це зробити? – поцікавився тоді я.
- Геральт все зробив замість мене, – хитро посміхнувся Марко.

До мене дійшло лише за кілька секунд. Делірій!

Марко збирався отруїти людей покійного Соколовського. Розбити склянки, чи вилити їх в вентиляцію – різниці немає. При достатній близькості та концентрації він досягне свого. А з тим запасом, що зробив Геральт, вистачить на два дев’яти поверхових будинки.

План Марка став доволі простим. Втертись в довіру до них, а тоді винищити. Всіх разом. Лишилось лише здихатись від Тараса, котрого Соколовський завербував на противагу мені (подарував йому імунітет від правосуддя за вчинене), на випадок якщо я вирішу допомогти брату. Тарас якось дізнався про план Марка, тож грозив його розкрити. І от тепер все залежить, як швидко я вирішу, що робити.

- Смерть Едика, – глухо сказав я. – ти хотів перевірити, як працює делірій, еге ж? Це не було заради моєї безпеки.
- Я знав, що він збирався принести тебе в жертву духам, котрих приручив, тож вибір на нього пав одразу. Я не знав, що вийде така каша з тими духами…
- Це і так ясно.

Одне не вкладалось в голові точно. Як про це все дізнався Соколовський? Тарас міг дізнатись про все від нього.

- Соколовський знав про винахід Геральта, – Марко наче думки мої прочитав. – І знав про наш з тобою імунітет, до подібного роду речей. Геральт завжди хотів стерти орган за контролем пара-нормального з лиця землі. Він був занадто м’який для такого, тож в кінці це його погубило.
- Тоді навіщо тобі я?
- Я не збирався залучати тебе, доки не почув, що ти зв’язався з Едиком. Це потім закрутилось. Я ж не знав, що Наталія вирішить нажитись на тобі, пославши до тебе того чоловіка. А потім ще Ліля з її прокляттям.
- Наталя до речі обмовилась про тебе, – вставив я.
- Знаю. І ти почав вивідувати про мене. А це мені було непотрібно. Залучити тебе я вирішив, коли побачив Тараса в Івано-Франківську. Чиста випадковість, але я вирішив пересвідчитись, що він не завадить. Тому й натравив тебе на його слід.