Сьомий Релікт

Фаза 1: Уламки. Ольга

– Чому саме ви, Ольго?

– Тому що кращого спеціаліста в галузі рекрутингу ви не знайдете, – молода жінка рішуче дивилась прямо у вічі чоловіку, що вальяжно розвалився у кріслі.

– Чи не занадто самовпевнено? – посміхнувся той.

– Я лише адекватно оцінюю ринок, – спокійно продовжила жінка. – На жаль, рекрутинг в Україні більше нагадує знайомства в мережі, ніж професійну роботу. А представники цього напрямку знають про рекрутинг так само мало, як і про галузі, для яких шукають спеціалістів.

– Добре, спробуйте! – на обличчі чоловіка виникла зацікавленість. – Може, дійсно, зробите диво на цьому безнадійному проекті. Але пам'ятайте, у вас лише місяць! І ніяких відмовок типу: "Все спрацює, але пізніше". Я вам виклав реальну ситуацію. Якщо за місяць не буде результатів, проект буде закрито. А з вами, Ольго, нам доведеться попрощатись.

– Згодна.

Проект і справді був безнадійним. Ольга вже другий день розмовляла з працівниками і прийшла до висновку, що тут не було людей, у яких була б хоч якась мотивація працювати понаднормово, навіть, для власної вигоди. Співробітники були виснажені як морально, так і фізично. Будь-які обіцянки підвищення тут вже не працювали, а акції по тімбілдінгу взагалі виглядали б смішно. Знайти ж нових гарних спеціалістів за місяць теж було за межами реальності. І, навіть, якби пощастило, то їм, знову ж таки, треба час щоб включитись в роботу, а його немає...

Може вона даремно взялася за цю справу? Тут був потрібен не спеціаліст по персоналу, а диво... Вона підійшла до вікна і подивилась на непривітний пейзаж промислової зони. З висоти шостого поверху, корпуси закинутого заводу виглядали бездушними коробками. Ольга сумно зітхнула і повернулась до робочого столу.

– Пані Ольго, у нас тут ЧП! – влетіла до кабінету огрядна літня бухгалтерка.

– Що сталося? – схопилася з місця Ольга, швидше від несподіванки, ніж від слів жінки.

– Хлопці побилися...

– Які хлопці? Чому побилися? – молода рекрутерка відчула себе завучем молодшої школи.

– Не повірите! Дмитро та Олег! – схвильовано продовжила жінка. – А наче ж такі спокійні чоловіки. Може випили? Хоча до цього жодного з них п'яним на роботі не бачили... Правда від Олега пішла дружина, а воно ж таке... й до пляшки недовго...