Вигнанець. Танець Червоного Сонця

Розділ 10. Особисті Речі.

Альбрехт покинув їх, вивівши на стежку, котру ті знали. Вовк розчинився в хащах, обійнявши обох по черзі та взявши обіцянку, що ті не повбивають одне одного по дорозі.

Весь шлях до січі вони подолали мовчки, дивлячись в різні боки лісу. Світило палюче сонце, тож вони раділи можливості заховатись в тіні дерев. Місцями з гілок злітали пташки. Літо було в розквіті. Блакить чистого неба місцями різала очі.

Біля січі вони зустріли натовп з козаків. Десятеро, всі в кольчугах. Вони підняли зброю, але не зробили нічого, побачивши своїх.

- Що сталось? — насторожено запитав Мамай.
Відповісти вони не встигли.

Десь раптово з'явився отаман Арсен, з виду похмуріший і зліший ніж зазвичай. Він мовчки наблизився до них, оглянув привезені тіла на конях.

- Чиї?
- ‎Напали на нас, — випалив Лаврін. — Люди Мурзи, принаймні декілька з них. Зустріли їх...

Мамай кашлянув, зупинивши товариша. Не варто було всім знати, де вони були кілька днів. Але Арсен ніколи не був дурнем.

- Тіла втопити в болоті, коней в стайню! — гаркнув він.

Мамай хотів було заперечити, але не встиг.

- До мене в дім, хутко! — Арсен ось-ось повинен був зірватись.
- ‎Не дай їм цього зробити, — прошепотів Мамай ло Лавріна, сам розуміючи, що було марно.

***
Верх здивування Мамая настав, коли в домі, або кабінеті, як сам він свій дім називав, козак побачив Орисю. Вона мовчки встала і відвісила йому ляпас.

- Я, здається, дав тобі завдання знайти бісового вбивцю! — заволав Арсен, гупнувши кулаками по столі, аж Орися зіщулилась. — Я не казав тобі зникати на чотири дні. Я сказав тобі знайти клятого вбивцю! Ти мене послухав!?
- ‎Вбили ще когось? — спокійно поцікавився козак.

Арсен шумно видихнув повітря та гучно впав на стілець. Дістав люльку, але побачивши осудливий погляд Орисі, поклав назад.

- Двох. Мурза вже налютувався. Кричав спочатку, що то ми, а потім що то Орися. Мовляв: рука жіноча.
- ‎Спихає просто, щоб від себе відвести підозри, — Мамай глянув на відьму, але та на нього не дивилась.
- ‎Кількох селян таки побили. Планував навіть на нас йти, але січ йому не взяти. Ох козаче, ти пропустив...
- ‎Тому ви сказали втопити тіла? Щоб він не подумав, ніби ми просто мстимо. Ніхто ж бо не повірить мені з Лавріном...