Похибка у ворожінні

7

***

На ранок після святкування наших заручин прокинулася поруч з коханим. Ще вчора переїхали в одну кімнату, проте роздивитися її не встигла. Досконало вивчити змогла лише величезне ліжко, точніше його зручність та м'якість постелі.

Оцінити інтер'єр мені не дали. Оскар розбудив поцілунками й продовжував чіплятися.

- Не встигнемо до сніданку. – констатувала.

- Після свят сніданок завжди на дві години пізніше. Щоб усі могли відіспатися. – зазначив коханий провокативним тоном.

- Тоді, у нас в запасі ще купа часу... - погодилася.

Вдала, що повелася на провокацію. Оскар знову почав мене цілувати.

- Стривай. – трохи відсторонилася.

- Що ще? – невдоволено спитав він.

Стягнула ковдру, демонструючи фіолетову ночнушку. Поки вчора плескалася у ванній, Оскар вже заснув. Не стала його будити. Подумала, встигну іще випробувати цей метод зваблення.

- Хм. – видав він, зацікавлено розглядаючи мою фігуру.

Подіяло. Хоча й не так сильно, як я очікувала. Та бурхливий ранок у ліжку забезпечило.

***

Спустилися на сніданок разом. У їдальні опинилися одними з останніх. Там уже сиділи Каралойн з нареченим. Слуги хутко накривали на стіл. В останню хвилину з'явилися старші Філендери.

Спокійнісінько сіли за стіл, наче учора нічого не трапилося. Я вирішила не акцентувати увагу на поведінці леді Вайтс. Потім поговорю й поясню, більше не бажаю бачити її гостею у своєму домі.

Першою мовчанку порушила ладі Агнесс.

- Аліно, пробач за учорашнє. Не Думала, що леді Вайтс поводитиметься так пихато. Вона завжди стримана та чемна з усіма.

- Не зважайте. Я просто не вписалася в її бачення світу. Тож, вважаю, надалі мені не слід мати з нею справу.

Присутні вирячилися на мене, як на привида давно померлого родича.

- Що такого? – запитала.

- Нічого. Просто для тебе дивні такі висловлювання. – обережно відказала Кара.

- Вона погано на тебе вплинула. – мовив Оскар: - Не хотілося б, щоб ти стала такою ж холодною.