Світ Пена

Шалава 7

Я:Як знаєш. Але все ж... чому стриптизерша?
Пен:Ну... Не знаю. Я не проти подивитись стриптиз у твоєму виконанні.
Я:Є гора сайтів порно - от і дивись.
Пен:Ага. І потім щоб мені не було: "Чого ти на шлюх різних дивишся"
Я:Ц... Слухай,а чому їм не можна знати моє ім'я і те,що ми зустрічаємось?
Пен:Я залишу це в таємниці.
Я:Чому? Мені потрібно знати!
Пен:Ні! Тобі не потрібно знати,бо якщо я розкажу це тобі,то ти будеш... Шокована м'яко кажучи.
Я:Я просто хочу знати.
Пен:Я сказав ні!
Я:Ясно. - Я розвернулась та направилась до табору.
Пен:Стій. Я маю ще дещо тобі сказати.
Я придурилась,що не почула.
Пен:Ти оглухла.
Я:А хоч би й так. Я не збираюсь слухати тебе. Ти не хочеш казати мені того,що я хочу почути,а натомість забиватимеш мені голову якоюсь дурнею.
Пен:Маю пропозицію.
Я:І яку ж?
Пен:Давай сьогодні попробуємо в жопу.
Я:Ні.
Пен:Чому?
Я:Бо я сказала ні!
Пен:Мій острів - мої правила і ти,якщо не забула - також належиш мені. Твоя душа і жопа.
Я:Я все сказала.
Пен:Я...
Я:Твій острів - твої правила. Моя жопа - мої правила. Не подобаються правила - не лізь в мою жопу.
Пен:Я знаю,як ми пробудимо твою силу.
Я:Ну і як? Трахами в жопу?
Пен:Неа. Хоча це також непогана ідея Пітер кинув у мене стрілою від лука. Від несподіваності я зникла та з'явилась на тому ж місці через кілька секунд.
Пен:Молодець. Тільки ти... Сферилась.
Я:Що?
Пен:Щось по типу телепортації,але не зовсім... Такого я давно не бачив.
Я:Крутяк. Я хочу їсти.
Пен:А коли ти не хочеш їсти?
Я:Я рідко їм.
Пен:Коли у нас була розмова про тебе,ти казала,що хочеш їсти і пішла. Тому після цього нічого слухати більше не хочу.
Я:Але все ж ми продовжили розмову пізніше
Пен:По іншому бути не могло. Я зараз із сином зустрітись маю,тому...
Я:Із сином?
Пен:А так,забув сказати. Я не виглядаю свій вік. Мені вже понад 360 років. Я вже не надто рахую.
Я:Що? Як ти так довго живеш. І твій син? В сенсі в тебе є дружина?
Пен:Була. Дуже давно. Приблизно років 300 назад.
Я:Гаразд,питань немає. Тільки дофіга.
Пен:Ми із ним не в найкращих стосунках,але він хоче мене бачити... Тож потрахаємось ввечері.
Він зник,а я знову пішла до табору.
Я сиділа та ніяк не могла переаварити те,що йому 360 і в нього є син. А якщо він пішов із ним на зустріч,то це означає,що і той живий.
Дінь-Дінь:Фібі,чому сумуєш? Ходімо веселитись.
Я:Не зараз. Я хочу поговорити із Еммою та Крюком.
Дінь:Вони у своєму будиночку.
Я направилась туди.
Я:Можна?
Емма:Заходь.
Я зайшла в кімнату.
Я:Поки немає Пітера,хочу вам у дечому зізнатись.
Емма:І у чому ж?
Я:Справа в тому,що я не Керт, Фібі.
Крюк:І чому ж ти тоді збрехала?
Я:Пен попросив. Я не знаю,чи це взагалі потрібна інформація,але не хотілося брехати.
Емма:Це надважливо для нас. Ти на наша донька.
Я:Що? Ні. У мене є батьки,вони... Забезпечують мене усім,я не живу з ними,та... Це не може бути правдою.
Емма:Але це так. Все сходиться. Час, коли ти народилась,ім'я та й взагалі події. Ти свідоцтво ніколи не знаходила?
Я:Ну було одне,про те,що мене ''удочирили'',але це жарт тата. Він любив приколи...
Крюк:Це не жарт.
Емма:Ми доведемо це. У тебе на спині з правого боку є шрам у формі кола.
Я:Так,але... Звідки ви це знаєте,його ж не видно?
Крюк:Ти народилась із ним.
Емма:У Сторібруку є твій брат - Генрі і йому не терпиться познайомитись із сестрою