参商 / Shēnshāng* / Estranged / Відчужені

Пролог

Священна гора Ван.

Вітер розносив пісок і гнав каміння, закриваючи небо і сонце.

Жахливий циклон поширювався з безодні, настільки глибокої, що не було видно її дна. Вона нагадувала велику криваву пащу звіра, готового пожерти все живе.

Кожен повинен був використовувати духовну силу або божественну зброю, щоб утриматися. Найслабкіші були негайно знесені виючим вітром, не залишаючи навіть сліду. Ті, хто вижив, робили все можливе, щоб розглядіти сцену, яка відбувалася у хаосі.

Піщана буря вкрила небо й землю пилом, а з дна безодні, мов фонтан, підіймався чорний туман.

Але той лютий чорний туман, як звір, замкнений у клітці, міг тільки битися тільки об ґрати.

Кілька точок і ліній утворювали сяючі червоні кола навколо туману, які не дозвозволяли йому прорватися назовні.

Червоне сяйво було слабшим за туман. В одну мить воно ярко загоралося, а в іншу — темнішало.

Однак ніколи не згасало повністю.
Шестеро людей поділили червоне коло на шість частин.

Деякі з цих людей створювали печатки, інші використовували зброю для їх підтримки. Формування було охоплено білим світлом і замикало в глухому куті чорний туман.

Ці шість людей були найкращими майстрами світу, найкращими з найкращих. Звичайні люди могли лише захоплюватися ними, бо їм ніколи не досягти таких висот.

Усі майстри були достатньо талановиті, щоб вознестися і стати безсмертними.

Але в цю мить хтось із них насупився, а в когось виступив піт на лобі.

Вогник, що висів у повітрі перед ними, мерехтів і блимав.

Кілька людей за межами кола, які допомагали підтримувати формування, також нервували.

— З формацією Льовхе Джутянь не може бути жодних проблем, чи не так? Чому світло в південно-східному кутку трохи слабке?

*Льовхе Джутянь: «шість сумісних, які освітлюють небо».

— Напевно, все добре. Там Жень Хайшань, голова секти Кхвеньлвень Дзянь. Якщо він не в змозі протистояти цьому, то ми тим паче!

— Сподіваюся, вони повністю закриють безодню, інакше я боюся навіть уявити наслідки...