Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. І люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
***
Мамо, я убитий в Ірпені
У бою під обстрілом ворожим,
І тому прости, прости мені,
Що уже приїхати не зможу!
Я б тобі картоплю посадив
І малинку у садку хорошу,
Хату б із тобою нарядив
На Великдень - але вже не зможу!
Жаль, додому дівчину свою, на тебе схожу,
Щоб онуків мала ти малих...
Ти пробач - тепер уже не зможу!
Тут в могилі братській, - всі свої,
Я лежу скраєчку на сторожі.
Якщо вийде, мамо, то приїдь,
Бо до тебе я уже - не зможу!
