Ніби казка

1

Усі персонажі, назви місць та події, згадані у цьому фанфіку, є вигаданими. Будь-яке збігання з реальними подіями чи особами є випадковим і не має на меті порушувати права чи відображати дійсність.

Босі ноги німіли, тонучи у щедро зрошеній першим весняним дощем траві.

Холодно, мокро, страшно.

Техьона трясло.

Лляна сорочка важким тягарем обплутувала тіло. Груба тканина та кусючі нитки простенької вишивки дерли шкіру, залишаючи ледь помітні подразнення. У повітрі стелилась скорботна пісня. Вона пробивалась крізь щільний потік води і пролазила всередину, скочувалась клубком у шлунок, стягувала нутрощі.

Небо затягнулось соковитими ґронами каламутно-сірих хмар, важкими і похмурими.

Техьона трясло, проте вже давно не від холоду.

Вдарили перші барабани, відбиваючись у грудях точковою зупинкою сполоханого серця. Навколо у сірій димці виблискували десятки насичених, кольорових очей.

Людей?

Ні, звірів у людській личині.

Техьона щупальцями оповив липкий страх, крик лоскотав горло, стриманий міцно стиснутими зубами. Омега стояв посеред цієї галявини, оточений натовпом, омитий свіжим дощем, і мовчав. Він не подарує їм своєї слабкості, нізащо не подарує.

Техьон нічого не розумів, зовсім нічого. Обхопив себе руками, будуючи уявний захист. Волосся бридкими, сирими зміями прилипало до обличчя, падало на очі, і його хотілось прибрати, щоб бачити. Але ворушитись боявся. Під цими поглядами навіть дихати боявся.

Барабани відбивали чіткий ритм, коли більше десятка альф ступили вперед, вимальовуючи навколо нього ідеальне коло. Такі ж мокрі, але не тремтячі. Впевнені, тверді скелі. А він, Техьон, посеред них дрібною піщинкою — виснаженою, невільною. Вкраденою.

Придивився. Знав, що побачить. Чоловіки всі, як один, заплямовані кров'ю. Вона разом з дощем рівними потоками просочувалась у землю, даруючи жертву, чужу енергію. Підживлювала природу.

Техьон відчув на собі масний погляд — волосся по всьому тілу встало дибки від огиди. Один з альф дивився зголодніло, вищирив ікла і повільно злизав в'язку кров, майже застиглу на верхній губі. Техьону стало так бридко, що в горлі вузлом затягнулась нудота. Добре, що нічого не їв. Якщо б перед ними все виблював... Надто принизливо.