Ніби казка

3

Ранок зустрів Техьона грайливим промінням сонця. Він потер очі і невдоволено забуркотів, варто було поворухнутись. Плече нило від лежання на твердій поверхні. Омега зівнув, завовтузився, вмощуючись зручніше, щоб зловити останні миті сну. Зарився носом у щось тепле і тихо замуркотів, коли це тепле вкрило його з головою. Приємно.

І незрозуміло. Він здивовано кліпнув, розглядаючи шершаву щоку прямо під носом. Пальцями наштовхнувшись на спокійне биття чужого серця прямо під долонею. Акуратно піднявся, спираючись на лікоть, і відкрив рот, щоб обуритись. Закрив майже відразу.

Він ж сам попросив. Нічого тепер робити з себе бог зна що.

Придивився уважніше. У печеру потрапляло ціле море сонячного світла, що дозволяло легко роздивитись альфу, який тихо сопів поряд.

Гарний. І Техьон ні в якому разі, навіть із вредності, не збирався заперечувати зрозумілу всім істину. До дрібниць гарний. Коли не супиться, схожий на дитину. Вії он які довгі, чорні, густі. І родимки чарівні – на кінчику носа, під губою.

Спить смішно. Рот привідкритий, спухлі щоки. Руки стискають його, Техьона, міцно-міцно. Оберігають навіть уві сні, хоч не повинні. І це всередині розноситься зовсім незнайомим теплом, але приємним, дуже приємним.

Техьон легко посміхнувся. Добрий і гарний. Хазяйновитий, відповідальний. Не поганий чоловік, якщо так подумати. Хіба що трохи нелюдимий, похмурий постійно. Але це можна виправити. Шкода, що у такій ситуації зустрілись. Якби то було місто і якби у нього було побільше сил...

На ділі у них тут попереду дорога, а там, далі, одним богам відомо що. Проте зараз можна ще хвилиночку полежати і безсоромно повитріщатись.

Або ні.

- Ти чого на мене дихаєш? – голос хриплий від сну і Техьон, який такої підстави не очікував, заледве втримав крик. Він поспішно виплутався з теплого кокону, сів, потер обличчя. Не ніяковів, чого б то? Ну подумаєш, порозглядав трохи. Цікаво ж.

- Треба вставати.

Чонгук угукнув, широко позіхаючи. Гучно клацнули зуби, зовсім як у вовків.

- Ага, треба.

Поки альфа намагався до кінця стерти з обличчя сон, Техьон вже був на ногах. Травма більше не турбувала і він задоволено підстрибнув, перевіряючи. Чудово.