Народжена заново

Коли щось йде не за планом.

- Рената Софія Перес, стій де стоїш! - позаду мене пролунав чоловічий голос.  І майже одразу мене освітив поліцейський ліхтар. 

Так і не закінчивши роботу, я миттю відкинула від себе балончик з фарбою та побігла що було духу. Ще не вистачало опинитись за ґратами.  Не цього разу! В мене були зовсім інші плани на цей вечір.

Перестрибуючи невисокі живі огорожі, які розділяли паркову зону в центрі міста, я мчала що було духу.  Годинник, на вежі позаду мене, зробив свій одинадцятий бій. Це означало, що зараз чергові піднімуть міст, який з'єднує два береги нашого міста. В мене був шанс перестрибнути на інший берег і загубитись серед темних провулків.

- Рената, зупинись! - кричав позаду поліцейський, та я й не думала спинятись.

Проте забігши в черговий провулок між двома високими будівлями я ледве не врізалась в широкі груди іншого представника закону. Його ліхтар світив мені прямо в очі, від чого я на мить втратила орієнтир.

- Рената Софія Перес, не рухайтесь. Вас затримано!

- Пішов ти, корупційна свиня! - я кинулась в іншу сторону, але шлях до відступу був заблокований.  Інший поліцейський наставив на мене зброю. І в цю мить я зрозуміла, що не втечу. 

Поки на мене вдягали кайданки та саджали в патрульну машину я думала лише про те, що до ранку мій незакінчений малюнок зафарбують сірою фарбою.  Депресивною, як і все це місто. 

Через деякий час, вже у відділку, мене посадили на лаву очікування, для внесення в реєстр правопорушників. Навіть не знаю вкотре. Оскільки я була неповнолітньою, то зазвичай мене відпускали через годину-дві однакових лекцій про шкоду суспільству. Проте сьогодні щось було не так. Пройшло вже дві години, а мене ще навіть не оформили. 

В голову прийшла дратівлива думка про те, що коли мене відправлять додому, то я матиму "щастя" слухати настанови вічно п'яного вітчима майже до ранку. А потім, в поганому настрої після всього цього, виконувати громадські роботи на користь нашого "світлого міста майбутнього". І як я тільки примудрилась так тупо попастись?!

Дрібні правопорушення не були чимось незвичайним в цьому місті, майже кожен підліток з нашого району мав свою теку у відділку. Хоча я тут була рекордсменом, бо мої правопорушення вже давно займали більше однієї стандартної теки. Основними темами там було: вандалізм, хуліганство та прогули в школі. Нічого кримінального, насправді. Я ж нікого не вбила, врешті решт.