Зламай мої кордони

Моя машина!

— Крихітко, давай поговоримо. Слухай, я знаю, що був неправий, але не ігноруй мене. Прошу...відкрий двері. Мені дуже погано, ти потрібна мені, – юнак вдарив декілька разів кулаком по залізних дверях, а потім я почула, що він зашипів від болю.
— Джеймі, я тебе прошу. Ти п'яний і я не хочу з тобою говорити. Я втомилась. Дай мені спокій, - крик його дівчини стояв на весь поверх, якщо вона продовжить в тому же дусі, то наша літня сусідка вийде із себе і подзвонить в поліцію.
Вона все життя прожила в Німеччині й тільки на старість переїхала до дітей в Лондон і не хоче забувати старі звички.
— Чому ти так зі мною поводишся? Чим я заслужив таке відношення?
Було зрозуміло, що він був дуже засмучений і потребував допомоги, але я не розуміла, чому моя сусідка не відкриває йому двері.
До цього я бачила їх разом і вони виглядали, як звичайна пара. Вони лаялися, з'ясовували стосунки, не даючи мені спати ночами, а потім вранці ми перетиналися в ліфті і вони привселюдно пожирали один одного в ліфті. Після кількох таких випадків я вирішила ходити пішки. Ми живемо на п'ятому поверсі, тож це не проблема.
Можливо щось сталося. Треба почекати та буде ясно.
— Ми вже це обговорювали, Джеймі. Ти казав, що даси мені більше простору, але не пройшло і декілька днів, як ти знову напився і водиш хороводи навколо моєї квартири, – голос його дівчини був безжальний і розлючений.
— Бонні, прошу тебе, я хочу тебе обійняти. Ти мені дуже потрібна, благаю, – хлопець був серйозно налаштований і чхати хотів на те що йому казала Бонні.
Я так сконцентрувалася на їх діалозі, що забула за попкорн, який поставила. Він вже приготувався і мікрохвильовка дуже наполегливо за нього нагадала, забираючи можливість про це не забути. Аби не викинути пристрій у вікно я поспішила її виключити й повернутися до своєї розвідувальної позиції.
Блондин не вгамовувався і далі гупотів по дверях моєї сусідки Бонні. Я тільки зараз згадала, як дівчина хизувалась, що він отримав роль і зараз мав би бути на знімальному майданчику. Він актор, який знявся в декількох досить відомих фільмах в епізодичних ролях. Як я розумію, то він провалив проби й приїхав, щоб Бонні його заспокоїла і підбадьорила, але схоже це не входило в її вечірні плани. Мені вже навіть стало шкода хлопця, але то не моя справа і мені слідувало б відійти від дверей, але моє особисте життя надто нудне, так хоч за сусідським попильную. Все ж це цікавіше ніж сидіти на канапі і їсти попкорн.
Чесно кажучи стало трішки заздрісно, бо ми з Бонні майже однолітки, а за мої двадцять два роки жоден з моїх колишніх не валявся в під'їзді, благаючи, щоб я відкрила двері й впустила його. Напевно, щоб уникнути саме цього батьки купили приватний будинок.
Як я і казала, то Бонні в цьому році закінчує університет, з якого я випустилась торік. Її життя повне красивих хлопців, крутих подружок і шумних вечірок. В порівнянні з нею - я якась сіра миша, яка працює п'ять днів на тиждень, а на вихідних гуляє з подругами та час від часу їздить до батьків. І ще рідше ходить в відпустку.
Хлопець Бонні виявився дуже настирним і вже через десять хвилин шпіонажу за ним мені стало нудно, тож я повернулась у вітальню і поставила фільм. Десь на його середині я трішки задрімала і мене розбудила сигналізація з вулиці. Підійшовши до вікна, я розгледіла, що це кричала моя машина і якийсь йолоп на мотоциклу в'їхав в неї. Накинувши кофту, я вибігла на вулицю, аби розібратись, що там трапилось. Біля машини валявся мотоцикл, а поряд на асфальті розтягнуся його власник в шоломі.
— Ей, ти живий? Ти взагалі бачив, що ти мені машину пом'яв? – не витримала і накривала на нього.
Хлопець почав щось бурчати, а потім перекотився на спину. Шолом закривав його обличчя, тому я не знала, як він виглядає і чесно кажучи не хотіла, бо була дуже зла. Я так довго працювала, щоб купити собі свою першу машину. Пройшов тільки місяць, як я її купила. І так пишалася, що вже пройшов місяць, а я нікуди не в'їхала. Мій батько аж сльозу пустив, коли я їхала від них і не протаранила паркан будинку. Підійшовши до нього, я схилилась над чоловічим тілом, яке намагалось власноруч розібратись із захистом.
— Та не смикайся ти, я тобі допоможу зняти шолом.
Нарешті я знайшла застібку і обережно зняла його захист, притримуючи під голову. В ньому я впізнала хлопця моєї сусідки, який годину тому витирав собою підлогу в під'їзді.
— Бонні, це ти ? – пробуркотів блондин, не відкриваючи очей. Ідіот.
— Ні, це її сусідка. – я гучно видихнула, намагаюсь тримати себе в руках і не забити цього ідіота його власним шоломом до смерті.
— А ти красива? – він відкрив одне око і п'яно розсміявся. – О, горобчику, привіт.
Я не зрозуміла, чому він мене так назвав та і в принципі я була здивована, що він мене знає. Ми знайомі заочно.
Мені стало неприємно, бо хлопець порівняв мене і його рудоволосу дівчину. Ну звичайно я не така ефектна, як Бонні. Зріст в мене не модельний, в порівнянні з нею. Груди й попа в мене не такі великі, як це диктує суспільство. Я собі подобаюсь такою. Я пишаюся зовнішністю, якою мене нагородили батьки. Довге темне волосся, з яким я періодично роблю якісь експерименти, бліда від природи шкіра, допитливий погляд та рот який неможливо закрити, коли я з чимось не згодна. Мені є за що бути гордою, бо принаймні я закінчила з відзнакою університет і працюю за спеціальністю, не залежу він своїх хлопців і допомагаю батькам. Чого не можна сказати за Бонні. Вона хороша дівчина, але в неї вітер в голові. Спеціальність вона вибрала навмання, ні де не працює, її утримують батьки або хлопці з якими вона спить. Це точно не таке життя про яке я мріяла.
— Мене звати Лілі, – чітко сказала я, хоча розуміла, що це вивітриться з його голови через п'ять хвилин.
Єдине зрозуміло, що у хлопця пунктик на краль, а такі як я йому не цікаві. Знаєте що, от можу заявити це ж саме. Пустоголові блондини – це не мій типаж, він ідеальний для Бонні. Красивий, високий, егоїстичний і обмежений. Вони однозначно варті один одного.
— Ні, горобчик, тобі пасує краще, – вперся парубок і знову розсміявся з власного недотепного жарту.
— Слухай, якщо ти і далі будеш пороти нісенітниці, то я залишу тебе тут і будеш відбиватися потім від місцевих бомжів, – пригрозила я, аби він притих хоч на хвилину і можна було б подумати, що робити далі.
— Вибачте, юна леді. Я так більше не буду.
— От і славно. І тепер тримай мою руку і вставай.
Я протягнула йому руку, а цей йолоп потягнув мене не себе і моє тіло розмістилось на ньому зверху.
— Кукусіки. Ти точно горобчик, така легенька, але я відчуваю всі твої м'які місця.
— Господи, як ти мене задовбав, я викликаю поліцію. Ти дістав мене, – я почала злазити з хлопця, але він поклав свої руки мені не стегна і не давав встати.
— Золотко, пробач, але не треба нікуди дзвонити. Мій агент мене не німецький прапор порве, я і так зараз по вуха в..
— Так стоп, прибери, будь ласка, руки і дай мені встати.
Я встала з хлопця і почала оглядати машину. Розбита фара, пом'яте крило. Не дуже страшно. Заїду до батька в гараж і він це виправить.
— Мені шкода, це твоя машина? – Джеймі все так і лежав на землі, бо схоже, що йому було там досить комфортно і вставати він не планував.
— Так, моя, – відповіла я, не повертаючись.
— Мені дуже шкода, ти можеш, будь ласка, не викликати копів? Ми можемо вирішити це самі?
— Послухай, я не буду нікого викликати. Тут все не дуже страшно, тому я вирішу це питання, але залиш мені, будь ласка, свій номер, я тебе проінформую скільки мені обійшовся ремонт.
— В мене зараз є тимчасові фінансові труднощі, але візьми мій годинник. Він має все покрити...
Джеймі підвівся і почав стягувати годинник зі зап'ястку.
— Хей, хей. Схаменися, твій годинник коштує більше ніж мені обійдеться ремонт. Так не піде, мені не потрібно більше ніж треба.
— Ну додай до цього списку ще килимок перед дверима.. – зам'явся хлопець.
— В сенсі? – перепитала я.
— В тебе його більше нема..- уточнив Джеймі.
— О Боже, що ти з ним зробив?
— Ти впевнена, що хочеш це знати?
— Ні, ти правий, не хочу. – вдих видих.
— Тому візьми, будь ласка, а різницю мені повернеш, добре? Вибач, але це єдиний мій шанс з тобою розплатитися, якщо ти звичайно не береш натурою, – його чергова спроба розсмішити мене з тріском провалилася, знову, бо він почав мене ще більше бісити.