Моя сестра любить яой

Подумай про мого брата

- Затишно тут у вас... - озирнувся Йонджун, увійшовши до будинку Нани.  - Я думав, ти живеш у квартирі.

- У будинку краще.  До того ж, із протилежного боку у нас кафе, воно з'єднане з будинком.  Так набагато простіше переміщатися.  – пояснила вона.

- Круть... - захоплено протягнув Джун.

Дівчина посміхнулася і провела хлопця, через вітальню, яка була з'єднана з кухнею.  Хлопець з цікавістю розглядав інтер'єр, що був виконаний із біло-сірих тонах.  Скрізь були розставлені гарні вази зі штучними квітами, а на стінах висіли картини з краєвидами та кілька сімейних фото.  На одній із них Джун помітив високого милого хлопця.  Мабуть, це був той самий брат Нани, про якого дівчина іноді згадувала.  Він мимоволі помітив, що той має милу посмішку.

Вони пройшли далі, опинившись на кухні.  У приміщенні приємно пахло сиром та ще чимось смачним.  Мама Нани, яка щось активно готувала, помітивши їх, засяяла.  Вони з дочкою перекинулися багатозначними поглядами.  Йонджун тим часом стрепенувся, помітивши жінку.

- Ой, пані, вітаю.  - ввічливо вклонився Джун, як того вимагає етикет.  - Мене звуть Йонджун.  Ми з Наною друзі.

- Привіт, Джуні.  Мені вона про тебе розповідала.  Ти можеш називати мене тітонькою. - усміхнулася жінка.  - Ласкаво просимо до нашого дому.  Може, хочеш чаю?

- Ні, дякую, тітонько.  Ми з Наною зараз займатимемося, тож... - відмовився він.

- Так, мамо.  Ми потім поп'ємо.  Всі разом.  - озвалась дівчина.  - Оппа, піднімайся на верх.  Моя кімната - перші двері зліва.  Я зараз підійду.

Хлопець кивнув і повільно відійшов, по дорозі розглядаючи картини на стінах, а Нана сперлася ліктями на стіл, наблизившись до матері, яка нахилилася до неї у відповідь.

- А де Субін?  - прошепотіла Нана.

- До магазину пішов.  Скоро повернеться, не хвилюйся. - тихо відповіла мати.  - Я попередила його про сімейну вечерю і попросила допомогти з готуванням лазаньї.  Ти знаєш, що готувати його змушувати не потрібно.

Дівчина задоволено посміхнулася.

- Чудово.  Тоді я поки що піду з проєктом розбиратися.  Там багато роботи.

Нана рушила до сходів, але її гукнула пані Чхве біля самого порога.

- Нано!