Різдвяний поцілунок

01

- Лола!!!! Я майже приїхала в аеропорт я дуже рада ,що ми проведемо разом Різдвяні свята!!- сказала я своїй подрузі по фейс тайму
- я також не можу дочекатися!- захохотіла моя подруга - я вже все продумала ти маєш побувати у всіх моїх улюблених місцях в Парижі
- надіюся нічого не станеться ти ж знаєш моє везіння - зітхнула я
- не переживай все буде добре- почала вона заспокоювати мене
- Все я уже в аеропорту - закричала я - напишу коли сяду у літак
- буду чекати - сказала вона з яскравою усмішкою на лиці і тоді ми закінчили відео зв'язок. Цієї зустрічі зі своєю найкращою подругою я чекала всю осінь.І цей час настав. Розплатившись за проїзд таксі я вийшла та пішла до стійки реєстрації. Там мені жінка дала посадковий талон я їй подякувала та обернулася щоб піти та сісти, та вдарилася в якогось хлопця.Коли я підняла голову то побачила гіпнотичні горіхові очі
- ой вибач не помітив тебе - сказав він з ніжною посмішкою на вустах
- дивися куди ідеш в наступний раз - пробурчала я йому у відповідь на його вибачення та пішла де було вільне місце. Достала свої наушники я включила пісню Тейлор Свіфт, взяла свій блокнот ,щоб щось намалювати та чекала на свій рейс. Через деякий час я відчула ,що з мого вуха дістали один навушник
- вибач ще раз ,але зараз говорять про рейси- прошепотів хлопець з яким я зіткнулася біля стійки.Почувши назву свого рейсу я зосередилася на голосі.
- Вибачте пасажири, та рейс Лондон-Париж затримається із-за погоди- проголосив голос в аеропорту
- ні тільки не зараз - заперечувала я
- не переживай ти так, його затримають лише на пів години ну максимум година - заспокоїв він мене
- так ти правий - промовила я та написала про це Лолі
- я Пітер - промовив він та простягнув мені руку
- Емі- сказала я та проігнорувала його руку. Наділа навушник знову ,але його відразу забрали
- вибач ,але мені зараз нудно може поспілкуємося?- запропонував мені Пітер
- я тобі не іграшка ,щоб розважати тебе - сказала я та знову наділа навушник.
" Надіюсь надовго не затримається"- отримала повідомлення від подруги,я його лайкнула та включила наступну пісню у своєму плейлист. Минуло пів години ,а мій телефон вирішив поспати
- та бляха ,що за день!!!- пробуркотіла я,тоді я повернулася до хлопця який весь час намагався зі мною познайомитися- слухай в тебе є павербанк?- запитала я у юнака
- сьогодні цей вечір зробив для тебе чудо і тому я тобі дозволю покористуватися своїм павербанком - він тільки що докучаєв мені своїм міні твором
- дякую - сказала я роздратовано та взяла у нього павер
- краще тобі не сидіти в телефоні ,він швидше зарядиться - відзначив Пітер
- добре,як скажеш і що мені робити? рейс ще не відправляється,хоча ти казав ,що тільки пів години ,цей час пройшов ,а я ще сиджу тут- почала я на нього лютувати,хоча я пізніше зрозуміла, що він у цьому не винен - вибач ,що зірвалася на тебе
Не Встиг він щось відповісти ,як його перебив голос з гучномовця у аеропорту
- Увага рейс Лондон-Париж перенесено на ранок наступного дня- коли голос закінчив речення я перепитала
- тобто я цілу ніч про буду тут?
- нажаль так або ми можемо цілу ніч провести разом у Лондоні - запропонував мені Пітер
- ха ми ,що в якомусь фанфіку ?- висміяла я- ми один одного знаємо пару хвилин
- я тобі пропоную класно провести час - сказав він вставши - живи моментом!- та подав мені свою руку
- добре тільки куди дівати речі?ми ж не будемо всю ніч з валізою ходити?
- тут можна залишити у відділені для багажу ,а твою валізу не заберуть ,бо вона буде замкнена
- добре,ходімо павучок - сказала я усміхнувшись від його не порозуміння на лиці - ти Пітер,а людина паук це Пітер Паркер зрозумів?- він просто кивнув та, махнувши,показав куди нам іти. Коли ми залишили валізи я у нього спитала
- то який перший пункт нас чекає?
- ми зараз ідемо на каток - сказав він з усмішкою,яка за розміром більша за посмішку Чеширського кота
- я не вмію кататися на ковзанах - знизила плечима я
- і що? хочеш все життя нудно прожити? для того у нас і є життя щоб вчитися,а не нічого не робити, бо невмію- ствердив Пітер
- чого ти тільки,що на мене на їхав?я що сказала ,що ні ми не підемо?я просто сказала , щоб ти знав і навчив мене філософ
- ладно вибач, пішки чи проїдемо?- запитав він
- пішки - промовила я з усмішкою на лиці
- без питань я надіявся,що ти це зкажеш - і тоді я зрозуміла,що він теж щось за мислив.
Я відразу вибігла з будівлі та взяла невелику кількість снігу,щоб зліпити кульку та моментально кинула її у хлопця. Він напевно цього не очікував від мене, але він одразу зробив теж саме та кинув у мене,та я відхилилася від неї
- 1:0 на користь мені- констатувала факт я завзято
- наші пригоди ще не закінчилися - сказав він
- побачим, побачим хто в нас переможе- і ми двоє пішли до катка.
Доки йшли ми кілька разів перекидалися сніжками, але всеодно я поки що перемагаю з рахунком 6:5. Ми дійшли доволі швидко враховуючи наше змагання по сніжкам.
- ну ,що готова?- спитав в мене Пітер
- звичайно
- тоді ходімо - сказав він
Після своєї репліки він взяв мене за руку та потяг за собою до стійки де беруть ковзани. Коли нам дали наше взуття для катка ми сіли на лавку та почали їх взувати.Пітер відразу швидко їх взув, а от в мене були деякі проблеми,але Пітер поміг мені їх взути.
- дякую павучок - промовила я з маленькою усмішкою
Я думала,що ходити на ковзанах легко,але ні вони все таки важкі для моєї ноги.Тоді я взяла за руку Пітера і разом пішли до катка. Ставши на лід мої ноги роз'їхалися в різних сторони.Я ледве не впала ,та Пітер врятував мене,як дурно це не звучало.
- Ітак для початку потрібно навчитися тримати рівновагу - промовив хлопець
- Ну вроді це легко - невпевнено сказала я
В не швидкому темпі ми почали кататися по катку. Проїхавши одне коло,я відпустила руку хлопця. Залишившись без своєї опори зупинилася . Зібравши всі свої страхи я зробила один крок до Пітера ,який весь цей час дивився з надією в очах,щоб я проїхалася без падіння. Я усміхнулася яскравою усмішкою,коли зробила крок та не впала на лід.Однак згодом я все таки впала ,а мій новий знайомий почав голосно реготати
- це взагалі не смішно - набувши свої губи промовила я
- ні це було смішно, якби ти бачила своє лице після падіння,сміялася в десять разів голосніше
Після його слів я тільки посміхнулася,але якщо б це було раніше я образилася. Я швидко піднялася та проїхала доволі багато і не впала. Пітер їхав біля мене ,бо якщо я впаду він мене встиг впіймати. В не швидкому темпі ми проїхали ціле коло без падінь .Він на це просто поплескав у свої долоні
- Молодець! А тепер швидше - сказав він та схопив мене за руку
Він помчав дуже швидкому темпі для мене. В цей момент мій живіт наповнився метеликами. Я навіть не знаю із-за якої причини: через швидкість,чи через те , що він тримав мене за руку. З моїх думок витягло наше падіння
- З тобою все гаразд?- спитав Пітер
- так,як ти?
- за мене не переживай,я так падав не один раз
На катку ми побули ще приблизно пів години. За цей час я навчалася нормально кататися та не в повільному темпі
- я рада, що ти навчив кататися на ковзанах,було весело - почала я розмову коли ми йшли з катка- тепер жалію,що раніше не приходила сюди
- за все своє життя я так не сміявся ти перша яка змусила мене сміятися своїм кумедним падінням - на його слова я легенько штовхнула
- І ,який наступний етап до веселої ночі?
- після катка потрібно зігрітися, можливо по какао з маршмелоу?- запропонував він
- звичайно,це найкращий напій взимку
Ми зайшли до ближчого кафе та замовили какао. Ми чекали та розмовляли. По цьому діалозі я вияснила ,що він їде до своєї сестри в Нью-Йорк на тиждень. На відчуття на какао ми чекали вічність
- після какао,які плани?- запитала я
- зліпимо сніговика?чекай ти ж вмієш це робити? - на його слова я тільки закотила очі, а він усміхнувся
- вмію ,уявляєш?- сказала та спробувала свій напій- це какао неймовірне
- як на мене, там не вистачає трішки кориці,а так непогано
Допивши свої напої я вирішила кинути його у сніг
- вибач ,але я вирішила,що ти повинен зробити ангелочка - знизила плечима я ,а Пітер ледве помітно усміхнувся
Мій тріумф пробув не довго, майже відразу я опинилася біля нього у купі снігу.
- ти зараз будеш сміятися- сказав Пітер
- чого?
- я не знаю ,як робити ангела- від його слів я дуже голосно засміялася
- я думала ти все вмієш павучок
- ну перестань сміятися - закрив своє лице він
- ладно, дивися - сказала та показала ,як це робиться.
- і все?
- так- я сказала та просто з великою яскравою усмішкою дивилася на ніч небо.
- сьогодні якесь особливе небо чи ні?- запитала я у Пітера
- сьогодні Різдвяна ніч звичайно вона особлива
Ми ще трішки по лежали. А потім ми пішли в центр міста та вирішили все таки зліпити сніговика.
- ост тут будемо ліпити - сказала я
Першим почав ліпити нижню частину Пітер,а я буквально через пару хвилин почала крутити другий шар сніговика.
- все став сюди свою частину - прокомандував він
Я моментально взяла його та понесла до хлопця. Але це я ,коли майже дійшла до місця де буде наш сніговик,тоді впала
- о ні ,ти розчавила Тома- майже про ридав Пітер
- ти вже встиг його назвати?там тільки одна кулька була
- і що?давай ти підеш купиш моркву та щось маленьке, кругле чорне
- добре - трішки засмучено сказала я та пішла до магазину.
В магазині я купила одну невеличку моркву та невеличку пачку гвоздики. Коли я повернулася то біля Пітера вже був сніговик Том.
- справишся сама?не розчавиш?
- справлюся - промовила гордо я
Я акуратно, легенько моркву вставила у маленький круг снігу. Потім теж акуратно гвоздиками виклала йому усмішку та очі
- все тепер , потрібно одягнути Тома- сказала я та на кожен шар сніговика причепила по пару гвоздик - а тепер це можна назвати сніговиком.Пітер дістав телефон та сфотографував наше творіння.
- знаєш нам вже час повертатися у аеропорт - сумно промовив він
Тоді ми зробили пару фото та дали один одному свої інстаграм по дорозі в аеропорт. Там ми забрали свої речі.
- увага пасажири рейса Лондон-Париж відправляється через п'ять хвилин - тоді я зрозуміла,що не хочу їхати без нього. Без хлопця який на початку дуже бісив. І ось я майже заходжу в коридор ,який веде у літак, і відчуваю ,як хтось хватає мене за руку. Коли я обернулася то побачила знайомі горіхові очі. Та через мить його уста накривають мої. Ми з'єдналися у ніжному поцілунку. Коли ми відійшли один від одного.
- може ми ще раз зустрінемося через тиждень?- запитав він у мене?
- я не проти, біля катка я напишу о якій годині- сказала я та повільно пішла до літака .
Коли я йшла то була у душі пищала від щастя. Я б не могла би подумати ,що можна провести так класно ніч на Різдво з незнайомцем. Я дуже сильно хочу дізнатися чи закінчиться наша історія з Пітером чи взагалі вона буде поза межами Різдвяної ночі.....