Знімаю каблучку, а з нею і все забуваю,
Все, що пов'язано з тобою:
Й радісне, й сумне...
Все, що раніше лиш посмішку викликало, тепер
просто минуле моє
Тепер кожне «напевно» не буде значити все,
Тепер слова твої, про любов вічну, не чепляють серце моє, не змушують тіло вкриватись мурахами, а очі вже не блистять
Знімаю каблучку забуваючи все,
Іду далі, проживачи окреме життя, посміхаюсь ніби нічого й не було...
Ніби ночами сльози не проливала,
Ніби лежачи в ліжку не згадувала обійми твої
Та наче не сидітиму біля озера, тільки тепер вже сама, не з тобою, як минулого літа
Знімаю каблучку, та признаюсь собі в голові:
«викинути тебе я не взмозі»
Хоч і стараюсь забути, а може й забула, мені було добре, і буде, та тепер вже без тебе...
YOU ARE READING
emotions
PoetryЦе не має відношення до абг чи тим більше до фф, в мене просто є настрій це викласти, можливо з часом це перетвориться в збірку моїх емоцій..) P.S. Не судіть строго, пишу як відчуваю!
