я пригадую як у дитинстві побитий, і лежачий десь на подвір'ї сусіднього дому,
мріяв щоби у Бога була своя власна сторінка в фейсбуці.
я б писав Йому вірші і довгі такі монологи.
я б спитався, чи доїхала бабця марія у гості, чи знайшла собі дім, і можливо, хоч там почала посміхатись?
запитав би, як тім мій і як моя крихітка ніккі.
чи сумує сестра за мною, чи більше не плаче?
я б питав про дітей, всіх невинно загиблих. як вони себе почувають у тиші і мирі? чи вже звикли до Твоєї, такої святої любові? чи не знають про біль свій на землі пережитий?
Бог сміявся би над моїми безглуздими фото, і писав: "ох, дитино, як тебе Я кохаю! "
і щоразу, як треба була поміч Бога, я у мессенджер висилав коротке: "рятуй, мене, Друже! благаю"
може я би тоді був хоча б трішки щасливий, завше чимось нагадував Йому про своє існування.
а Він уночі, тихенько хіхікнув над ліжком, дістав би Свій телефон і у чаті нажав на "мовчання"
28.11.2022
Жартую, Бог ніколи не mute нас :)
ВИ ЧИТАЄТЕ
мой секрет.
PoetryКыш, Кыш, дайте стихам спокойно покрыться пылью! Никому не интересно творчество нынче, и ты, не будь особенным, кыш. Тень искусства. @Вайпер С: ☯ - личные чувства ♥︎ - романтика ☀︎ - на украинском
