– Ну, коли ви почнете рухатися, м? Мені нудно чекати це!- Директор.
– Хей, почекайте! Хочете фокус?- 🇺🇦.
– Який?- Оля.
– Не стріляти поки він показуватиме фокус! Якщо почне нападати, то відстрілюйтесь! Ну, показуй!- Директор.
– Ну, ви й ідіот! - 🇺🇦.
Я одразу активував свої вміння. Спершу золотий, наповнений силою Богів тризуб, потім мене наче торкнуло битися з ними наче ніндзя. Я стрибнув, а коли приземлився, то вдарив тризубом по підлозі. Від в дару пішли іскри наче маленькі блискавки, які поповзли зміями ( як зміями ) до ворогів с зброєю. І знесли с рівноваги на підлогу. Вони намагалися вистрелити в мене, але того кого я рятував використав свої вміння. Кістю руки зміг захистити мене від значної кількості пуль. Ви спитаєте як? За допомогою своєї наче чорної хмари, але цей дим вмів змінювати форму, тому виступив щитом для мене. Поки його охорона була без свідомості ми втекли з того місця, до мене додому.
Дома я відчув, якусь легкість і безпеку від цього місця. Червоний з чорним хрестиком, був здивований моїми можливостями і водночас радісний. Він підійшов ближче до мене та обійняв, обережно. Я наче чув його емоції та енергію його справжнього серця. Об'яснити це складно, навіть самому собі, але відчуття приємні. Я обіцяв у відповідь.
– Ти мені брехав, тоді! - Рейх.
– Всм? У чому я тобі брехав?- 🇺🇦.
– Ти казав, що не маєш магії! Чи чогось схожого!
– А, ти в цьому плані? У мене були на то свої причини. Це не магія, а скоріше дар від свого роду.
– Дар? Дар!? Це даром не назвеш! Це магія і крапка!
– Хай, буде по твоєму. А зараз дай по спимо? Бо я так втомився...- 🇺🇦.
Зівнув я і направився до своєї кімнати. Рейх проявив допитливість до його кімнати в яку він увійшов й попрямував за ним.
ВИ ЧИТАЄТЕ
"Добрий монстр"
FanfictionВсім привіт! "Шип Рейха/ Україна, Яой, Фентезі." Хочу спробувати, щось нове. Картинка не моя. Приємного читання 🇺🇦☺️! (4 грудня - 24 грудня 22 року)
