Моя історія лише починається.

2.

Сірі тучі стягнулися над невеликим містечком розташованим на сході країни.
У самому його серці розташували школу, сіра, шестиповерхова будівля з плоскою покрівлею, з шістьма балконами, великим критим входом з двома колонами, на які спирається бетонний навіс. Звичайна така школа, на просторому подвір'ї якої, під час перерви відпочивали учні. Вчителі закривалися у себе в кабінетах, здавалося ніби школа поділена на два всесвіти які ніяк між собою не стикаються, вони зовсім поряд, але життя у них не змішується одне з одним. Учні живуть у своєму світі. А вчителі живуть у своєму, комфортному і розписаному по графіках, календарях, звітах.

Над дівчиною стояла достатньо худенька, та низенька дівчина з неймовірною вродою. Було б чудово якби Чіхва зараз протягнула руку і красуня над нею з посмішкою допомогла піднятися з підлоги. Але вона не протягнула руку, бо знала що це не має сенсу. Дівчина перед нею, «огидна потвора з кам'яним серцем», так вважали всі хто не був з нею у тісних стосунках.
Еліта школи, красуня, повторюся, стильна, при грошах, комунікабельна, відмінниця, але не з усіх предметів.
Її зелені очі дивилися на всіх зверху до низу, начебто немає нікого рівного до неї.

-Чіхва, давай покажемо нашим глядачам що там у тебе у рюкзаку? Ти казала що хочеш нам дещо продемонструвати - залитий цукром голос був наче дурман для дівчини. У її тонких пальцях зжатий телефон, у якому ввімкнений прямий ефір, сотні глядачів зараз дивляться на знущання дівчини, платять за це гроші та підтримують красуню.

Генсу, дівчина що сиділа на парті Чіхви, зняла ранець з гачка, що прикручений до парти, потягнула за замочки змійки і перевернув його догори дригом, витряхнула усе що знаходилося усередині.
Недозакритий пенал з якого повилітала уся канцелярія, зошити які попадали і розгорнулися листками до підлоги, скручені навушники, розчіска з косметичною сумочкою та ланчбокс, пляшка води яка випала з карману на боці рюкзака з особливим грохотом впала на підлогу, і здається, розтрощила собою усе крихке що було у цій купі.
Все це було у двадцяти сантиметрах від сидівшої на підлозі дівчини, яка без якихось емоцій слідкувала за висипанням свого майна на підлогу.

- Так, так, наші донатери будуть перші хто побачить що насправді було у Чіхви!- акуратно притримуючи рукою юбку, красуня сіла на впочіпки і почала руками розбирати ці речі,- так, ось це зошити, гхм, дуже милі прикраси для волосся, навіщо їх носити з собою коли вони просто валяються у рюкзаку?