Зв'язок

#2 Реальність, чи все ж сон?

Густий сірий туман закутує тебе з усіх боків. Ноги тремтять, а серце б'ється з неймовірною швидкістю. Таке відчуття, ніби секунду тому ти впала з великої висоти на те місце, де зараз стоїш. Але піднявши голову і подивившись у висоту, ти нічого не побачила, лише цей сірий туман... Ноги знову рухалися самі собою, не слухаючи наказів твого мозку. Але куди вони вели, ти побачити не могла. І ось нарешті твої очі змогли помітити хоч щось, а саме натрапити на гілки старого дерева. Вони прорізали цей надокучливий туман, даючи невелику нагоду подивитися що попереду. Ноги наступали на все більше і більше каміння, даючи зрозуміти, що ти на скелі. Ідучи далі, ти натрапила на величезне старе дерево, гілки якого спокійно погойдувалися від маленького вітерця.

-Яке величезне... - сказала собі під ніс. Зрозумівши, що нарешті можеш контролювати свої рухи, ти пішла ближче до цього дерева.

-Туман ... він .. - сказала ти собі під ніс, побачивши, що сірі навколо хмари почали розсіюватися. Ось нарешті можна добре озирнутися навколо. І перше, що тепер впало тобі в очі - це хлопець, що стоїть недалеко від дерева. Хоч він і був досить далеко, ти змогла його добре розглянути. Хлопець був досить високим з легким кучерявим каштановим волоссям і трохи гострим підборіддям; спортивної статури, але досить худий; одягнений він був у білу футболку з написом на спині, у чорних джинсах та кросівках. Це кучеряве волосся здавалося тобі неймовірно знайомим, хоч і раніше ти його не бачила. Щось ніби тягнуло тебе підійти до цього хлопця. 

 І знову ноги не розуміють вказівок і йдуть прямо до мети. "Що ж робити?" - Запитуєш саму себе, але не заспокоюючись продовжуєш йти. Хлопець стояв до тебе спиною, лише трохи повернувши праве плече. Він спокійно дивився собі в далечінь, не помічаючи тебе. Підійшовши ближче ти змогла оглянути його вже краще.

-Хто він? - бурмочиш собі під ніс продовжуючи йти. І ось ти вже стоїш поряд із стовбура цього великого дерева, трохи ховаючись за ним. Не відводячи погляду від хлопця, ти випадково зачіпляєшся за коріння старої рослини і падаєш на землю. В цей момент погляд незнайомця націлився на тебе.

-Та що зі мною таке ... - лаєш саму себе, продовжуючи валятися на землі. Ноги тремтять, не даючи можливості встати і сховатися подалі. Але піднявши голову перед тобою вже стояв знайомий силует. Його очі пильно дивилися на тебе, вивчаючи з ніг до голови. Вони практично вчепилися в дівчину, що лежала навпроти, не даючи їй спокійно зробити будь-який рух.