розкриття

"зрадники"

Марінет а Адріану по шістнадцять. Всі збіги з каноном випадкові. А також попередження: закохані підлітки, їх проблеми та трішки гумору. Дайте знати, якщо хоча б посміхнулись. І ще: дати виділені не просто так. Через занадто сильні переживання та максималізм Марінет не могла не запам'ятати коли то всьо відбулось. Спишемо це на параною.
І дякую тіктоку за ідею. Я не можу знайти те відео з цим приколом, але запам'ятати змогла. Дякую, що читаєте! 🥰
_________________________________________

— Адріан, я довго терпіла це. Ти чудовий, прекрасний, гарний і чесно, я тебе дуже люблю, але… Це остання крапля! — Стоячи в своїй кімнаті, злісно говорила брюнетка, дивлячись на друзів, що зайшли до неї після колежу аби зробити домашнє завдання.

— Марінет, подружко, чому ти кричиш?

— Аля! Кричу, бо більше не можу тримати це в собі! Адріан зраджує мені!

— З чого ти це взяла? — водночас шоковано сказали Адріан та Аля.

— Ти ще будеш дурником прикидатись? Я бачила сто разів, як Кіт Нуар вистрибує з вікна твоєї кімнати! Хіба це не очевидно?

Адріан та Аля водночас сіли на софу, «вбиті» цією інформацією. Хлопець набрав повітря в легені, аби відповісти на це сміховинне звинувачення…

***

Марінет та Адріан кохали одне одного. Їхня любов цвіла, як квіти навесні. Пройшов цілий рік, відколи Адріан перейшов в колеж до однолітків, познайомився з прекрасними вчителями і естетикою навчання не в стінах свого дому. По суті, естетикою це було складно назвати, адже саме в перший день свого «очного» навчання він отримав кільце та суперсили, і з'єднувати геройське і цивільне життя в одне виявилося складно.

Адріан, зрозумівши, що Леді для нього залишиться лише другом, довго перебував в стані фрустрації (цілих три літні місяці), поки одного дня не помітив, якими осяйно блакитними були очі Марінет, який мелодичний був її голос і сильним характер, не дивлячись на доволі мініатюрну фігуру. Дівчина, в свою чергу, старалась якомога скоріше притупити ці почуття до Агреста, аби зі спокійною душею жити й не тужити, але…

В гру вступив Адріан, який втомився від бездіяльності, котра тривала майже три тижні вересня і вирішив розповісти їх про свой почуття на одній із прогулянок. Марінет, завмерши на добрячі три хвилини, кивнула головою, лишень потім зрозумівши, що Адріан тепер офіційно її хлопець, починаючи з цього дня — двадцять п'ятого вересня. І всі ті потуги забути прекрасні очі і важкий погляд здавались їй смішними.